Голова «Євробачення»: купити перше місце на конкурсі неможливо

Виконавчим продюсером «Євробачення» норвежець Йон Ола Санд є порівняно недовго, але досвід у нього чималий: упродовж багатьох років він працював генеральним продюсером на норвезькому телебаченні й очолював норвезькі делегації на конкурсі «Євробачення». Він відкинув найменшу можливість купити перемогу на цьому європейському пісенному конкурсі. Про це та про свої плани на майбутнє він розповів в ексклюзивному інтерв’ю Deutsche Welle.

Deutsche Welle: Пане Санд, рік тому «Євробачення» відбулося на вашій батьківщині, в Норвегії, яка, за висновками експертів, підійшла до організації конкурсу дуже креативно. Що ви думаєте про конкурс у Дюссельдорфі?

Йон Ола Санд: У Німеччині відбудеться гігантське шоу, найбільше за всю історію конкурсу. У ньому братимуть участь 43 країни, стільки ж, як у 2009 році в Белграді. Але й прибутки будуть дуже великі: в Дюссельдорфі на фінал вдалося продати понад 36 тисяч квитків. Це дуже багато. Крім того, Німеччині вдалося наповнити конкурс хорошим змістом. Одне вже гасло чого вартує: «Відчуй, як б’ється твоє серце!» Крім того, це також цікаві ведучі, і листівки із символікою конкурсу, і виступи під час паузи, коли триває голосування. Гадаю, що німцям вдалося поєднати у своєму шоу різні підходи.

DW: Вашому попередникові на посту голови конкурсу Сванте Стокселіусові вдалося вирішити складну проблему – так званого солідарного голосування країн-сусідів. Які завдання ви поставили перед собою?

- Є кілька ключових моментів, на яких я хотів би зосередитися. Один із них – зробити конкурс прогнозованішим для країни-організатора в економічному плані. Для цього Європейська телерадіомовна компанія має вже на ранній стадії надавати потрібну інформацію. Тобто це питання економіки. Конкурс не мусить бути таким гігантським, він не мусить бути таким дорогим. Але він повинен тримати планку однієї з трьох найбільших телевізійних подій у світі. Поєднати такі цілі не так просто. Одне з моїх завдань – оцінити ситуацію в цілому. Я буду працювати з різноманітними структурами й шукатиму шляхи, як змінити становище в такий спосіб, щоб не вплинути негативно на остаточний результат. Це серйозне завдання, але його треба вирішити.

DW: На «Євробаченні» заборонені політичні заклики. Тим не менше для багатьох країн участь у конкурсі, а надто перемога мають величезне політичне значення. Чи можна всерйоз говорити про аполітичність «Євробачення»?

- Конкурс не є політичним у тому сенсі, в якому ми звикли говорити про політику. Кожній країні дуже залежить на тому, щоб добре показати себе на «Євробаченні» решті Європи. Це як спорт чи інші великі змагання. Я вважаю, що це пречудово, коли будь-яка країна хоче показати себе з якнайкращого боку. У цьому суть «Євробачення» - зустрітися й виступити на одному майданчику. Я не бачу тут жодних складнощів.

DW: Деякі представники зі східноєвропейських країн сумніваються в тому, що на конкурсі можна перемогти чесно. Вони вважають, що перемогу на конкурсі можна купити. Як ви гадаєте?

- Ні, абсолютно точно – ні. Перше місце купити неможливо.

DW: Чому ви так упевнені в цьому?

- Бо я знаю умови голосування. Перемагає завжди найкраща пісня й найкращий виступ. Рішення ухвалюють 50 на 50: половина – голоси журі, друга половина – дзвінки телеглядачів. Ми пильно стежимо за цим. І це не тільки Європейська телерадіомовна компанія, але й PriceWaterhouseCoopers (лідер на світовому ринкові аудиторських та консалтингових послуг – прим. ред.). Ми щороку аналізуємо всі деталі. Я на всі сто відсотків певен, що перемогу на «Євробаченні» купити не можна.

DW: Кожен конкурс супроводжується більшими чи меншими скандалами. Це така PR-стратегія країн-учасниць чи специфіка «Євробачення»?

- І те, й інше. Деякі країни полюбляють створювати ажіотаж навколо себе. Це може бути позитивний ажіотаж, інколи він може дратувати, але це – частина «Євробачення». Зустрічаються 43 країни з різними концепціями, очікуваннями, виконавцями, менеджментом. Усе це неминуче призводить різного роду ускладнень, але в цьому й полягає шарм «Євробачення». Якщо це, звісно, не переростає у фізичне протистояння (усміхається).

DW: Питання, яке я не можу не задати. Хто ваші фаворити на цьогорічному конкурсі?

- Я ще жодного разу не був такий розгублений. Цього року боротьба насправді напружена. Я беру участь у конкурсі з 1998 року. І вперше не маю ані найменшого уявлення, хто може перемогти. Гадаю, ми будемо в захваті від побаченого.

Розмовляв Андрій Бреннер, Дюссельдорф / Наталя Неділько
Редактор: Христина Ніколайчук