Відставка Саргсяна: вірменам набридла корумпована влада
23 квітня 2018 р.
Перехід Вірменії від президентської до парламентської республіки, передбачений конституційною реформою, схваленою на референдумі у грудні 2015 року, плавним не виходить. Масові протести, які почалися 12 квітня в Єревані, закінчилися в понеділок, 23 квітня, успіхом протестувальників. Прем'єр-міністр Вірменії Серж Саргсян, який обіймав цю посаду лише тиждень, подав у відставку. Саргсяну не вдалося зберегти владу, адже саме прем'єр у Вірменії нині є найвпливовішим політиком.
Серж Саргсян керував країною протягом двох президентських термінів (з 2008 по 2018 роки), до цього очолював уряд, а ще раніше - міністерства оборони та національної безпеки. Коли друге з'єднали з МВС, він керував і об'єднаним відомством. Нині ж, коли Саргсян 17 квітня фактично очолив країну втретє, багатьом вірменам це не сподобалося.
Що відіграло вирішальну роль у перемозі протестного руху та як події в Вірменії розвиватимуться далі, з'ясовував кореспондент DW в Єревані, поспілкувавшись із учасниками бурхливих подій останніх днів.
Причини успіху протестувальників у Єревані
Політолог Мікаел Золян вказує на кілька факторів, які сприяли успіху вірменської опозиції. "По-перше, низький рейтинг і непопулярність Саргсяна, який ніколи не був харизматичним політиком, хоча, без сумніву, був генієм кабінетної інтриги. По-друге, стратегія, яку обрав протестний рух, виявилася правильною: мирний, ненасильницький, але наполегливий протест, який постійно розширюється".
По-третє, продовжує політолог, "багато залежало від позиції зовнішніх сил, особливо Росії, тому що вона зазвичай доволі різко реагує на протестні рухи на пострадянському просторі, вважаючи їх спробами "кольорової революції". Однак цього разу, констатує Золян, Москва дала зрозуміти, що збереже нейтралітет.
Нині опозиція, прогнозує політолог, намагатиметься витягти з цієї ситуації все можливе. Вона вже заявляла про необхідність створення тимчасового уряду на чолі з лідером протестного руху Ніколом Пашиняном. Найімовірніше, прогнозує Золян, знадобляться позачергові парламентські вибори, які необхідно провести якнайбільш чесно і прозоро. "Влада ж, своєю чергою, намагатиметься максимально зберегти свої позиції", - додає Золян.
Відставка Саргсяна - кінець епохи
"Відхід тирана ще не означає кінець тиранії: в Вірменії досі розташована військова база Росії, російські монополії, як і раніше, володіють майже всією економікою та енергетикою країни, громадянське суспільство не оформлене, політичні партії формальні, правляча кліка випалила навколо себе все живе, десятки політв'язнів у тюрмах", - так критично описує ситуацію в країні після відставки Саргсяна кінорежисер Тигран Хзмалян.
Тим не менш, додає він, відставка прем'єра є кінцем цілої епохи, яка почалася 27 жовтня 1999 року, коли після вбивства глави уряду, спікера парламенту та вісьмох депутатів і міністрів прямісінько в залі засідань Національних зборів до влади, як висловився Хзмалян, прийшли ставленики КДБ. За його словами, події в Вірменії нерідко ставали прообразом, репетицією, полігоном політичних змін у Росії. "Чи буде так і цього разу? Без звільнення та демократизації Росії наша свобода буде неповною і крихкою".