Вирішення проблеми ядерних відходів по-французьки

На узбережжі Нормандії знаходиться потужне підприємство з вторинної переробки. Тут інженери одного з найбільших у світі атомних концернів Areva розбирають відпрацьовані уранові та плутонієві паливні стрижні на частини, які ще можна переробити, і на сміття. Все відбувається з дотриманням суворих вимог безпеки, заявляє речник компанії Жак-Емануель Солньє: «Критерії дуже суворі. Ми стежимо за тим, щоб їх дотримувалися, аби залишковий ризик був мінімальним». Але активісти з французького представництва природозахисної організації Greenpeace вважають інакше.

Кінці - у воду

Еколог Яннік Росельє у супроводі тележурналістів сходив на узбережжя і показав, що насправді відбувається на півночі Франції. «Якраз за мною знаходиться підприємство Cogema Group. Ця труба веде до моря. Її довжина – чотири з половиною кілометри. Нею Cogema зливає у воду щороку стільки радіоактивних відходів, скільки вміщається в 33 мільйони столітрових бочок», - пояснює еколог.

Сам атомний концерн говорить лише про півтора мільйона діжок на рік, але навіть цієї кількості достатньо, щоб кобальт-60 і цезій-137 потрапили до ланцюга живлення, накопичившись у водоростях і організмах мешканців водних глибин. Але це ще не все. Більше десяти відсотків ядерного сміття з Франції транспортують до Росії. Власне, офіційно це не дозволено, оскільки кожна країна повинна сама зберігати свої радіоактивні відходи. Однак є певні юридичні прогалини. Підприємство називає відпрацьовані паливні стрижні «матеріалом, що спрямовується на вторинну переробку», це дозволяє транспортувати такий вантаж за кордон.

Водночас експерти організації Greenpeace сумніваються, що цей матеріал справді придатний для вторинної переробки. «Це приблизно так, якби ви у Франції вичавили кілограм апельсинів, а потім відправили радіоактивні шкоринки до Росії. А тоді кажете, що якось одного дня росіянам вдасться вичавити з цих шкоринок апельсиновий сік», - говорить Яннік Росельє. За його словами, російські фахівці можуть переробляти приблизно десять відсотків французького урану. Левова частка небезпечного матеріалу, що переправляють з Франції до Сибіру, просто зберігається там. І, як стверджують російські опозиційні політики, в абсолютно непристосованих для цього умовах.

Тим часом Франція активно шукає шляхи вирішення проблеми ядерних відходів. Упродовж останніх одинадцяти років в одному з селищ Лотарингії ведуться тестові роботи з буріння. Там можуть спорудити могильник ядерних відходів, які зберігатимуться на глибині майже 500 метрів.

Автор: Крістоф Вьос, Наталя Неділько

Редактор: Євген Тейзе