Конституційні зміни

20-го червня розпочинає свою роботу Конституційна асамблея при президенті України. Про перспективи роботи органу та його вплив на конституційний процес Deutsche Welle розповів один з членів асамблеї, голова ради Лабораторії законодавчих ініціатив Ігор Когут.

DW: В одній із публікацій Ви зазначали, що в Конституційної асамблеї є брак легітимності. У чому він полягає?

Ігор Когут: Конституційна асамблея - це спеціальний представницький орган, що включає різні категорії суспільства, які працюють над текстом конституції та над різними аспектами корелювання влади, органів місцевого самоврядування, прав людини. Так сьогодні відбувається, наприклад, у Тунісі чи багатьох інших країнах. Там за спеціальною процедурою обирається спеціальний установчий орган. У нашому ж випадку ми маємо справу з дорадчим органом при президенті України. Насправді це такий висококваліфікований дорадчий орган, який має на меті обговорити основні моменти, узгодити позиції та запропонувати президентові України бачення нової редакції Конституції України для того, аби пізніше у межах, встановлених конституцією, зробити або не зробити їх.

- Чи можна вважати легітимним цей орган, якщо в ньому відмовились брати участь представники опозиції?

- Якщо ми говоримо тільки про рівень експертів дорадчого органу при президентові, то ми маємо на увазі звичайну робочу групу, котра дискутує, узгоджує позиції, використовує досвід різних країн та різні конституційні моделі, щоб таким чином вдосконалити те, що в нас є. Але коли доходить справа до політичного виміру, ми повинні розуміти, що, згідно з чинною Конституцією, будь-які зміни вносяться тільки Верховною Радою України. Звичайно, деякі позиції можуть вноситись та затверджуватись всеукраїнським референдумом, але переважно це парламентська процедура. І без парламенту, звичайно, не можна вести серйозну мову про конституційну модернізацію.

Нині ми маємо таку обставину: до виборів залишилось менше, ніж півроку. Конституційна асамблея починає свою роботу без опозиції, хоча залишаються місця для опозиції. Але я думаю, що вже наступні засідання можуть бути після парламентських виборів, коли ми отримаємо нове бачення, хто є опозиція і хто є влада. І не виключено, що й Верховна Рада буде більш активно долучена до цього процесу.

- Все ж таки асамблея є дорадчим органом при президенті. На Вашу думку, якою буде роль експертних оцінок? Чи зможуть вони справді впливати на положення, що міститимуться в новій редакції Конституції?

- Важко говорити, бо установче засідання асамблеї відбудеться тільки 20 червня. Звичайно, це є дорадчий орган, а тому його повноваження є обмеженими. Ми маємо таку ситуацію, коли експерти можуть пропонувати, а президент може не погоджуватись із цим. І було б добре, якби це відбувалось у дискусії. Або було би ще краще, якби президент висловив свої позиції, і тоді б експерти розуміли, з чим вони мають справу: чи працювати далі, чи відмовлятися.

Але ми такий досвід вже мали, коли президент створив робочу групу з реформи виборчого законодавства. Президент виступив з пропозиціями, що в нас має бути така-то виборча система, такий-то виборчий бар’єр, такий-то статус партій і блоків, а решту експерти вирішать між собою. Сьогодні такого, слава Богу, немає. Президент дещо дистанціювався від асамблеї. Сама асамблея збирається в університеті Шевченка, а не в Адміністрації президента. В асамблеї в невеликій кількості, але достатньо представлені незалежні інститути та експерти. Я особисто вважаю, що це хороший дискусійний майданчик, де можна узгодити різні бачення та концепції, не більше. Якщо вдасться їх узгодити, можна буде говорити про нове бачення конституційного дизайну. Але все ж таки Конституцію може ухвалювати лише парламент. Тому насправді українське суспільство буде мати вирішальне слово на виборах у жовтні цього року. Той склад парламенту, який буде обрано, може бути тим парламентом, який ухвалить або нову редакцію Конституції або залишить все так, як є.

- Що саме, на Вашу думку, потрібно змінити у Конституції в першу чергу?

- У першу чергу потрібно зробити Конституцію більш реалістичною в плані гарантування прав і свобод людей. У Конституції України є досить багато декларативних позицій – стосовно соціальної та правової держави. На жаль, багато положень Конституції, зокрема того, що стосується доступу до охорони здоров’я та освіти, мають серйозні обмеження з точки зору бюджету та інших характеристик.

Другий аспект – правосуддя, що є найбільшою проблемою на даному етапі. Потрібно зробити новий дизайн Конституції, щоб суди були незалежні і ухвалювали правосудні рішення. Третій – це баланс у системі влади, аби її гілки були врівноваженими та мали відповідні важелі впливу одна на одну. Четвертий – більше повноважень регіонам, децентралізація владних, бюджетних, соціальних повноважень. Потрібно дати можливість на рівні місцевого самоврядування дати можливість вирішити свої справи та проблеми.

- Існує думка, що в результаті роботи Конституційної асамблеї до Конституції можуть бути внесені положення, що розширять повноваження Президента…

- Я особисто є прихильником парламентської форми, де парламент відіграє більшу роль. Я розумію, що на сьогодні український парламент та представницька демократія мають великі проблеми. Але я вважаю, що Україна має розвиватись у фарватері парламентської демократії. Стосовно президента, то його повноваження в сумнівний спосіб були розширені. І на сьогодні в нього є достатньо повноважень, він мало в чому обмежений. Не може йти мова про те, щоб президент із такими повноваженнями, які в нього є сьогодні, обирався парламентом. Цього, в першу чергу, не допустить український народ, виборці. З іншого боку, якщо припустити, що президент може обиратися парламентом, я принципово проти того, щоб у нього зберігались ті повноваження, які є сьогодні. Президент, що обирається парламентом, має швидше церемоніальні повноваження, але в жодному випадку не адміністративні.

- Секретар Конституційної асамблеї, радник президента Марина Ставнійчук зазначала, що остаточну редакцію Конституції буде складено в 2014 році. На Вашу думку, наскільки реальним є цей термін?

- Не думаю, що це відбудеться раніше, адже ми маємо складні аспекти виборчої кампанії. Марина Ставнійчук насправді мислить категоріями часових рамок тому, що вона вважає, що найбільш важливі рішення мають бути підготовлені до президентських виборів 2015 року. Я не думаю, що ми будемо здатні знайти порозуміння раніше. Тому 2014-й рік для узгодженого тексту я вважаю достатньо реалістичною датою.