Кіно

"Німецької мови я тоді не знав, однак її я розумів дуже точно", - пригадує Мінг Вонг, народжений у Сінгапурі мистець. Під "нею" Вонг має на увазі Петру фон Кант із фільму Фассбіндера "Гіркі сльози Петри фон Кант" 1972 року. Із фільмами німецького режисера Мінг Вонг познайомився у 1990-х роках через Ґете-Інститут. Він був вражений і захоплений світом образів Райнера Вернера Фассбіндера. "Я був Петрою фон Кант", - каже митець про своє тодішнє ставлення до кіногероїні.

Захоплення триває. Мінг Вонг, котрий вивчав медіамистецтво у Сінгапурі та Лондоні, а нині живе перемінно на своїй батьківщині та в Берліні, у подальші роки продовжував займатися Фассбіндером. Дві його інсталяції нині можна побачити у Франкфурті-на-Майні, де у Німецькому музеї кіно проходить виставка "Фассбіндер зараз - кіно- та відеомистецтво", котра триватиме до першого червня 2014 року.

Мінг Вонг - один із семи представлених на виставці митців, котрі походять також із Бангладешу, Пакистану та кількох європейських країн. Франкфуртська експозиція - гарний приклад успіху німецької культурної роботи за кордоном. А також - іще один доказ того, наскільки сильний вплив Фассбіндер мав на німецький і міжнародний кінематограф.

Зустріч культур

Творчість Фассбіндера була провідним явищем німецького кіно в епоху Нового німецького кіно - мистецького руху у ФРН 1960-х років, котрий відкрив нові формальні і змістовні висоти. Виставка "Фассбіндер зараз" демонструє, що вплив цього руху не обмежувався Німеччиною, а був і є відчутним і в усьому світі. "Міжкультурні контекст є доволі важливим для виставки, - говорить її кураторка Анна Фрике. Це засвідчує, вважає вона, що творча спадщина Фассбіндера користується великою міжнародною популярністю, про що німці часто навіть не здогадуються. Фассбіндер досі впливає на молодих митців - не лише у кіношколах, але й у мистецьких вишах, каже Фрике. За словами кураторки, фільми Фассбіндера вивчають за кордоном, а також демонструють у мережі Ґете-Інститутів. Ці стрічки й досі не втратили актуальності, вважає Фрике.

Як це можна пояснити? З одного боку, естетичною концепцією Фассбіндера, з іншого - розставлянням змістовних акцентів. Свої 44 фільми режисер присвятив німецькій історії. "Лілі Марлен" показує німців під час нацистського режиму. Стрічки "Лола" та "Заміжжя Марії Браун" присвячені "економічному диву" у ФРН. Фільмами "У рік тринадцяти місяців" і "Німеччина восени" Фассбіндер коментує напружені часи німецького лівого терору кінця 1970-х. А за допомогою монументального епосу "Берлін Александерплац" урешті-решт пропонує вражаючий погляд на Берлін 1920-х років.

Захоплююча естетика

З іншого боку, представлені на виставці у Франкфурті митці, як і багато іноземних кінематографістів, захоплені візуальною кіномовою Фассбіндера. Ідеться зокрема про кольорову естетику фільмів, складні рухи камери, гру з перспективою, часто за допомогою дзеркала. Так як і Фассбіндер свого часу посилався на кінематографістів минулих епох, сьогоднішні режисери, серед яких Педро Альмадовар, Франсуа Озон чи Мартин Скорсезе, чітко посилаються на творчість німецького режисера.

Те, що сьогодні Фассбіндер викликає сильніший резонанс за кордоном, аніж на батьківщині, підтверджує і Юліане Марія Лоренц, котра змонтувала не один фільм режисера. Нині Лоренц опікується спадщиною німецького метра кіно. "У Німеччині багато хто вважає його божевільним вже тільки через його працездатність", - каже вона. Тоді як, для прикладу, в США, за словами Лоренц, його геній вважають грандіозним. "Я не кажу, що він був генієм, Райнер також цього про себе не казав. Однак він був шалено старанним, мав харизму і збирав навколо себе правильних, дуже обдарованих молодих людей", - розповідає Лоренц.

Мінг Вонг у своїй інсталяції "Вчи німецьку із Петрою фон Кант" повторює сцени із фільму Фассбіндера 1972 року. Одягнений як герої фільму, митець ламаною німецькою говорить речення зі стрічки. Це абсурдно і смішно водночас. А для самого митця цей фільм свого часу став своєрідним "культурним і лінгвістичним інтеграційним курсом", який він влаштував собі сам.