Вайра Віке-Фрейберга: «Латвія – це не Північна Ірландія»
18 грудня 2010 р.
Днями в Кельні колишньому президенту Латвії Вайрі Віке-Фрейберга вручили премію Конрада Аденауера, першого канцлера ФРН. Нагорода присуджена «залізній леді» Латвії за великий особистий внесок у розвиток демократії в цій балтійській країні. В інтерв'ю Deutsche Welle Віке-Фрейберга розповіла про своє бачення проблем Латвії та відносин з сусідами.
Deutsche Welle: Що для вас було найважчим 1998 року, коли ви повернулися з Канади до Латвії, щоб через рік стати президентом?
Вайра Віке-Фрейберга: Це була чудова можливість повернутися на батьківщину після багатьох років життя за кордоном. Звісно, я розуміла, що це рішення вимагатиме концентрації всіх моїх сил і здібностей. І я спробувала зробити все можливе для розбудови демократії і європейської інтеграції Латвії.
DW: У часи, коли ви були президентом Латвії, тодішній міністр оборони США Дональд Рамсфельд ввів в обіг вислів "нова і стара Європа". Чи справедливий він і зараз?
В.ВФ: Так, об'єктивно треба визнати, що досі існують економічні відмінності між східною і західною частинами Європи. Наприклад, порівнюючи наукові проекти, які реалізуються на заході і на сході, легко можна побачити, що західні університети конкурентоздатніші, ніж східноєвропейські. Відмінності помітні на всіх рівнях - і в економіці, і в розвитку інфраструктури. Ми працювали 20 років, щоб скоротити розрив, але поки ще рано говорити про успіх.
DW: Існують і політичні відмінності?
В.ВФ: Я не думаю, що є політичні відмінності. Просто в демократичній системі існують різні моделі, специфічні для кожної країни. Різні моделі ринкової системи - німецька, скандинавська, британська. Вони всі різні, але базуються на однакових загальних принципах: демократія, права людини, правовій державі. Тільки застосовуються на практиці вони по-різному.
DW: А як усередині Латвії проявляються ці відмінності між заходом і сходом, адже вона досі не стала гомогенною, донині існують проблеми, напруження у взаєминах російськомовного населення і латишів?
В.ВФ: Так, але не варто забувати, що це наслідки 50 років військової окупації. Коли російська армія в 1990-і роки покинула Латвію, 20 тисяч осіб, колишніх радянських військових, які стали пенсіонерами, та їхні родини залишилися в країні. Це люди з іншою ідеологією, їхнє розуміння історії принципово відрізняється від того, як її звикли за багато століть розуміти латиші. Але, що цікаво: за довгі роки радянської окупації населення Латвії засвоїло принципи мирного співіснування. Люди разом працюють, поруч живуть. 20 відсотків сімей - це так звані «змішані шлюби». Тому навряд чи можна говорити про напружені відносини. Це не ті проблеми, які існують, наприклад, в Північній Ірландії.
DW: Як ви оцінюєте роль Росії в Латвії? Це конкурент, чи партнер?
В.ВФ: З моменту отримання незалежності ми завжди сподівалися, що Росія стане для нас важливим партнером. І вона є таким партнером. Перш за все економічним. Ми є споживачами газу, нафти з Росії. Ми підтримуємо тісні зв'язки у сфері мистецтва. Багато музикантів та діячі культури виступають в Москві, Санкт-Петербурзі. Але політичні відносини могли б бути і кращими. Тільки зараз, вперше за 20 років президент Латвії отримав запрошення відвідати Москву з офіційним візитом. 20 років в сусідів не було таких контактів на вищому рівні. Шкода. Але це був не наш вибір, Росія так вирішила.
Автор: Андрій Бреннер
Редактор: Гліб Гаврик / Дмитро Каневський