Шахти західного регіону

Проблеми функціонування державних шахт переживає не лише східний регіон України. Склади державних підприємств "Львіввугілля" та "Волиньвугілля" переповнені продукцією. Через борги за електроенергію почастішали відімкнення на копальнях світла. Працівникам збагачувальної фабрики заборгували зарплату ще з листопада минулого року...

"Спочатку основний закупівельник - енергогенеруюча компанія ДТЕК "Західенерго" (входить до складу групи СКМ Ріната Ахметова – ред.) не хоче закуповувати наше вугілля, а тепер ще й Міністерство енергетики прислало лист, що цього року буде закрито три копальні, і все відбувається без жодних переговорів з профспілками. Якщо шахти закриють, то на вулиці залишаться більше двох тисяч працівників", - розповів DW про ситуацію голова регіонального об’єднання Незалежної профспілки гірників України Михайло Шабля. Окрім "Львіввугілля", ще три шахти планують закрити і на "Волиньвугіллі".

Виконавчий директор ДТЕК "Західенерго" Юрій Риженков в коментарі виданню "Коммерсант-Украина" зауважив, що компанія готова купувати всю продукцію львівських шахт належної якості. Він визнає, що з логістичних мотивів брати львівське вугілля для спалювання на теплоелектростанціях вигідно, але через ціновий фактор пріоритет надають "Павлоградвугіллю" та "Добропільвугіллю", які є у власності ДТЕК. До того ж у львівському вугіллі високий вміст сірки, відзначив Риженков, що додає проблем з дотриманням екологічних нормативів.

Шанс у нових технологіях

Хоча держава вже і не має важелів впливу на закупівельника як приватну структуру, але врятувати шахти західного регіону, які видобувають буре вугілля для української економіки може, заявив в інтерв’ю DW голова Київського міжнародного енергетичного клубу Олександр Тодійчук. "Для цього уряду треба відмовитися від примітивної технології спалювання бурого вугілля, яке дійсно є енергетично малоцінним для ТЕС. На буре вугілля треба звернути більше уваги, адже у світі є сучасні технології його переробки на моторні мастила – бензин і дизпаливо. Лише треба відкрити шлях для зарубіжних інвесторів, без обтяжливих умов і з певними гарантіями, бо такі проекти не швидко окуповуються", - пояснює Тодійчук.

За його словами, переробкою бурого вугілля вже цікавилися німецькі та південноафриканські інвестори, але тоді держава за наявності дешевого газу проігнорувала пропозиції. Експерт не виключає, що після приходу в Україну потужних компаній Shell та Shevron інтерес до українських шахт бурого вугілля може зрости. Але все має відбуватися на відкритому тендері за прийнятних умов, підкреслює голова Київського міжнародного енергетичного клубу.

Сильні гравці не для української монополії

Утім, експерт з енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко песимістично оцінює шанси іноземного інвестора увійти у вугільну галузь країни. "Прозорого ринку і конкурентних умов у вугільній галузі України немає і не очікується. Ніхто не впустить сильних західних гравців, які грають за ринковими правилами, - каже Омельченко. - Бо тоді клановий, крупний український бізнес втратить монополію і перетвориться у звичних бізнесменів, з помірними зисками".

Наївно думати, що влада може подбати про національні інтереси, коли йдеться про енергетичну сферу, каже Омельченко. "Структура української влади – філія з обслуговування крупного капіталу, тому всі найпривабливіші об’єкти вугільної галузі давно приватизовані чи передані у концесію, а держава "тягне" найбільш збиткові об’єкти. Таке корпоративне, кланове мислення було притамане всім владам за часів незалежності". Експерт вважає, що держава має визначити ті копальні, які вже є абсолютно неперспективними і закрити їх. Гроші, які нині вкладають у їх підтримку, краще скерувати на соціальне забезпечення людей, які залишаться без роботи, та на створення нових робочих місць.

Свідоме банкрутство?

З огляду на те, що держава не особливо переймається проблемами функціонування шахт у західному регіоні, можна припустити, каже Олександр Тодійчук, що їх свідомо "дотискають": беруть максимум без вкладання грошей. А потім запускається відома схема – банкрутство, продаж за копійки, а вже за рік у приватних руках ці копальні дивним чином стають прибутковими, пояснює аналітик.

Опитані DW експерти також не виключають, що проблеми, які нині переживають шахти Львівсько-Волинського вугільного басейну мають не лише економічну, а й політичну складову. Бізнес і влада є вихідцями з одного регіону – Донеччини, каже Володимир Омельченко. Там, за його словами,  - основний електорат, тому і пріоритет надається східним шахтам.