„Бананізм” у мистецтві або „Total Banane“
14 жовтня 2006 р.
Це все не жарт і не розіграш. Томас Баумґертель є родоначальником художнього руху, який так і називають «бананізм». Крім цього, він винайшов так званий «банановий пуантілізм». Замість крихітних мазків пензля чи крапок, властивих «пуантілізму», художник використовує маленькі банани. З їхньою допомогою, він зображає предмети і навіть портрети. У галереї Баумґертеля є портрети президентів Клінтона, Єльцин, колишній бундесканцлер Гельмут Коль. На питання, яке значення має для нього південний фрукт, Баумґертель відповідає:
«Є німецька приказка «Total Banane», тобто, «Все – банан». У нас це означає „Все божевільно, перевернене з ніг на голову”. Наша культура не є винятком, як мінімум з початку 80-их. Тоді ціни на твори мистецтва почали зростати. Молоді художники-бунтарі змогли набивати кишені божевільними сумами грошей, а потім мистецький ринок просто луснув, не витримавши скаженої динаміки розвитку. Тоді-то я і виступив з настінним гаслом «Все наше мистецтво – суцільний банан».
З того часу банан перетворився для Баумґертеля на своєрідний медіум, який містить багато символіки і при цьому сильно пов'язаний з Німеччиною. Наприклад, каже художник, німці споживають цих екзотичних фруктів найбільше в Європі. Хоча ця статистика, звісно, не була визначальним фактором для Баумґертеля:
„Для мене банан – символ молодого незалежного мистецтва. До речі, трохи не забув, банан нерозривно пов'язаний з німецьким об'єднанням. Впродовж сорока років в одній частині Німеччини банани, завдяки безмитному імпорту, споживали у величезній кількості, а от у НДР вони були дефіцитом і символом благополуччя. Багатьом громадянам на сході, ФРН уявлялася раєм земним, де бананами торгують на кожному розі».
Банани Баумґертель малює не тільки на полотні й папері, але й на стінах будинків, а тому з гордістю зараховує себе до провокаційного «екшн-арту», для якого характерні зокрема так звані „ґрафітті” – картини, які наносяться спеціальною фарбою-спреєм на зовнішні мури. Проте Баумґертель свої банани на будь-які стіни не пшикає:
«Там, де я малюю банани, а це, як правило, музеї і галереї, я вважаю їх місцями правильного і свіжого мистецтва. Хоча це – моя особиста оцінка, на кшталт «знаку якості» в СРСР. Це тільки здається, що банан дуже просто зобразити за допомогою розпилювача фарби. Звичайно, за моїми трафаретами я малюю його за лічені секунди, але головне – це пошук місця. Банан я зображаю тільки тоді, коли відчуваю, що він органічно впишеться, а точніше вмалюється в оточення. А відбувається це так: я приходжу на місце і якоїсь миті розумію, що тут повинен бути банан. І все!»
«Майстерня» Баумґертеля не обмежується Кельном. Нею митець вважає весь світ. Зараз на інтернет-сайті художник систематизує свою художню спадщину. За попередніми підрахунками, він «висадив» по всьому світу, зокрема в Парижі, Нью-Йорку й Москві майже п’ять тисяч екзотичних фруктів. У російській столиці банани Баумґертеля з’являлися двічі, в середині 90-х:
«Я сказав, що хочу зобразити банан на Червоній площі, і з найбільшим задоволенням «забананив» би мавзолей Леніна. Проте, біля нього постійно чергували вартові. Після спілкування з московськими власниками галерей, ті підказали мені дуже дотепне містечко – піднесення на Лобному місці. Зі мною також були журналісти з декількох німецьких телекомпаній. Все відбулося так швидко, що міліціонери нічого й не помітили”.
Томас Баумґертель розповідає, що часто потрапляє через бананові „ґрафітті” до поліції. Але в камері залишити банановий слід йому поки не вдалося. „Мистецтвознавці у формі”, каже Баумґертель, відразу ж конфісковують у нього трафарети й балончик з фарбою. А от заповітна мрія художника – «забананти» столичні Бранденбурзькі ворота, щоб величезний банан красувався під їхньою аркою. Макет Баумґертель уже розробив. Тепер треба тільки знайти спонсорів для художньої акції та отримати дозвіл влади, бо самочинно здійснити подібну акцію навряд чи вдасться!