1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Андрій Курков: Про коротку пам'ять українців

5 грудня 2019 р.

"Українська журналістика, свідомо чи несвідомо повторюючи російську, заганяє людей у психоделічну млу паніки й розгубленості", - Андрій Курков, спеціально для DW.

https://p.dw.com/p/3UH2B
Український письменник Андрій Курков
Український письменник Андрій Курков

Ми живемо в епоху дуже короткої пам'яті. Нова інформація та дезінформація миттєво стирають з "жорсткого диску" мозку інформацію та дезінформацію вчорашнього дня. Сам "жорсткий диск" нашого мозку давно став софтовим і перетворився радше на порт USB, при цьому жодного антивірусу до фейкових новин чи маніпуляцій у нас не розробили.

Інформаційний потік настільки потужний, що фільтрувати його майже не можливо, однак можна запити пивом чи горілкою як посилювачами того, що нам здається головним. Адже саме за пивом чи горілкою ми повторюватимемо всучену в наш мозок інформацію, незалежно від того, правдива вона чи ні. Ми перетворились на ретрансляторів нижнього рівня. Так завжди стається, коли в голові немає захисту і фільтрів.

Коли правда й обман на одному рівні

Інформаційний потік знецінює навіть важливі та правдиві повідомлення. Стрічка новин зрівнює правду і обман.

Адже реально ми живемо у часи найвищої концентрації справді важливих подій на одиницю часу. Ми існуємо в історичні часи, оскільки щодень стає історією уже завтра. Помаранчева революція 2004 року тепер видається давньою подією. Євромайдан 2013-2014 років майже відразу стерли анексія Криму та війна на Донбасі. Війну на українському Сході стирає війна нової влади зі старою. Однак найстрашніше те, коли новини про убитих вчора стираються новинами про вбитих сьогодні.

Тих, хто сьогодні вимагає "скасувати" нашу забудькуватість, надто мало. Сьогодні це адвокатка родин Небесної сотні Євгенія Закревська, яка оголосила голодування через свідоме чи несвідоме бажання державної системи зупинити розслідування вбивств на Майдані. Те, що знайшлися в різних регіонах люди, які підтримали її, дає надію на доведення цієї трагічної історії до фіналу, до оголошення винних.

Я не бачу результатів розслідування Іловайської трагедії. Остання офіційна інформація про нього датується 10 жовтня. І більше воно не згадується. Хто, цікаво, оголосить голодування через це? Чи можна вважати нормальною ситуацію, коли увага до незавершеної, забутої, захованої від сторонніх очей історії повертається лише завдяки голодуванню?

Мішень для маніпуляцій

Українська журналістика, свідомо чи несвідомо повторюючи російську, заганяє людей у психоделічну млу паніки й розгубленості. У новинах людина підсвідомо шукає продовження вчорашніх новинних історій, однак вони не продовжуються. Починаються уже сьогоднішні, до яких не повернуться завтра. Оскільки завдання інформаційного потоку змінились.

Тепер він - подразник, а не вибір історій і джерел. Тепер людина читає заголовки й сама собі уявляє, що за ними ховається. Під ними можна вже нічого не писати. Достатньо назви. Ці заголовки впинаються у шкіру, дістаються нервових закінчень та починають їх роздирати. Людина починає думати не головою, а нервами. І в цьому стані вона - ідеальна для будь-яких маніпуляцій.

Якщо їй доволі регулярно повторювати, що президент - крадій, ненависть до президента-злодія стане фізіологічною. Якщо їй повторювати, що брехун - найкращий борець за правду, вона з таким же фізіологічним завзяттям, майже жагою, "штовхатиме" брехуна у президенти чи до парламенту.

Українська короткозорість - плід журналістики. Українська журналістика - причина нашої короткої пам'яті. Тепер, коли всяка новина - правдива чи ні - є товаром, що швидко псується, ми, споживачі новин-заголовків, самою своєю "наркозалежністю" від заголовків та мікросенсацій підтримуємо саме ту журналістику, яка нині процвітає і красується. Тому зараз закривається "Дзеркало тижня" - одне з останніх джерел "повільних" новин та розказаних до кінця історій. Один із останніх інструментів, що утримував "довгу пам'ять" у головах людей, які думали.

Інформаційна дієта: план харчування

Справді, для "довгої пам'яті" потрібно мати світлу, незасмічену голову. Незасмічена голова не піддається інстинктам натовпу. Вона не реагує миттєво на клич "Фас!" чи "Ату!"

І наостанок, велике прохання до вас, читачі, потренувати себе і свою пам'ять письмово! Просто візьміть аркуш паперу та олівець. І запишіть у хронологічному порядку важливі, з вашої точки зору, події останніх 30 років. А потім перевірте через інтернет, скільки вагомих подій ви пропустили. Якщо пропущених виявиться менше, ніж ви записали, я дуже цьому тішитимусь! Якщо у вашому списку опиниться багато гучних, однак зовсім не важливих для політичної чи суспільної історії України заголовків зі стрічки новин, спробуйте сісти на інформаційну дієту. Відімкніть "стрічку", лишіться прив'язаним лише до одного сайту новин. Однак спершу перевірте, що він не бреше.

А якщо якась історія вас смикнула, вимагайте її продовження й фіналу! Пам'ятайте, що незавершене журналістське розслідування розслідуванням не є. Пам'ятайте, що людина, не засуджена судом, не є злочинцем, а журналіст, який оголошує когось злочинцем до рішення суду, не є журналістом.

"Авторська колонка" висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle в цілому.