Австралія вивозить сміття з Антарктики
15 вересня 2004 р.
Модель дослідницької станції ”Кейсі”, що виставлена у фойє Австралійського антарктичного товариства в місті Хобарті, надзвичайно схожа на справжню, є навіть штучний сніг. На стенді є пофарбована в червоний колір головна будівля, де розташовані кімнати для персоналу, лабораторії та відділення для хворих, поруч метеостанція, ангари для техніки. Але інженера Кріса Петтерсона цікавить те, чого на моделі немає, але що існує в реальному житті за кілометр від станції – сміттєзвалище:
”Раніше все сміття там просто вивалювали на лід і влітку, коли сніг танув, воно лежало просто долі. Двадцять років тому таку практику припинили. Тепер ми намагаємося вивести все старе сміття, якщо тільки при цьому вдасться не забруднити довкілля ще більше”.
Господарські відходи, порожні іржаві бляшанки з-під бензину й мастила, консервні банки, будівельні матеріали й упаковка, старі машини й запчастини до них. На сміттєзвалищі позаду станції ”Кейсі” такого непотребу близько трьох тисяч тонн – це екологічна бомба сповільненої дії. Морський біолог Мартін Ріддл не знайшов ознак життя навколо смітника ані на землі, ані у воді:
”Головна проблема полягає в утилізації важких металів, таких як мідь, свинець, цинк, а також кадмій та арсен. Вони отруїли все навколо сміттєзвалища. Живі організми відмирають, і цей район уже настільки отруєний, що там змінилася вся екосистема”.
Аж до 1980-х років учені й туристи, що відвідували Антарктику, не турбувалися про утилізацію сміття. На близько 50 міжнародних дослідницьких станціях сміття й стічні води скидували в океан або складали на лід. Тисячі літрів отруйних речовин потрапляли до ґрунту. Але 1998 року набув чинності так званий ”Мадридський протокол”, який змушує всі країни, що ведуть дослідження в Антарктиці, прибирати сміття, що накопичилося за попередні десятиліття. Першою почала діяти Австралія. До Антарктики вже завенено 120 спеціальних контейнерів, кожен з яких розрахований на десять тонн сміття. Кріс Петтерсон:
”Сміття змерзлося із землею. Витягти його – все одно що намагатися витягти сталь з бетону. Для цього нам потрібна спеціальна техніка. Але вона може працювати при хорошій погоді лише пару тижнів за сезон. Тому відносно невелика за обсягом робота може тривати до шести років”.
Наповнені контейнери кораблями вивозять до Австралії, де їхній вміст буде утилізовано на спеціальних звалищах. Кожен такий рейс коштує приблизно один мільйон євро. Кріс Петтерсон сподівається, що практика безвідповідального забруднення Антарктики більше не повернеться:
”Сьогодні ми сортуємо наше сміття й намагається за можливістю все переробити. Скло відокремлюється від алюмінію, бляшанок чи металів і вивозиться назад. Крім того, ми заощаджуємо на упаковці, де тільки можемо. Сьогодні ми привозимо з собою назад усі відходи”.
За підрахунками екологічних організацій в Австралії лежить понад 300 тисяч тонн сміття. Через надзвичайно низькі температури все воно перебуває в, так би мовити, законсервованому стані. Австралія вже зголосилася вивезти все своє сміття – близько 30 тисяч тонн – упродовж двадцяти років. Інші країни теж збираються піти цим шляхом. Так ”білий континент” може з часом стати трохи ”зеленішим”.