Кров під час війни: Україні бракує постійних донорів

Потреба у донорській крові та її компонентах в Україні від початку повномасштабного вторгнення Росії значно зросла. Наскільки саме - офіційно не розголошують, та за деякими оцінками це зростання становить близько 60 відсотків. Принаймні, таку цифру називають у громадській організації ДонорUA, яка співпрацює з державою щодо забезпечення донорською кров'ю та її компонентами.

Вивести цю цифру організації вдалося на підставі того, що майже на такий самий показник зросла кількість донорів у відповідь на запити Центрів крові. Так само зросла і кількість замовлень витратних матеріалів, зокрема гемаконів, тобто контейнерів, у які забирається і в яких зберігається донорська кров та її компоненти, пояснює DW співзасновниця ДонорUA Ірина Славінська. За даними ДонорUA, лише у перші чотири місяці повномасштабної війни кількість донацій склала 350 тисяч. До початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну показник у 350-400 тисяч донацій досягався за рік, каже вона.

Потреба у крові під час війни суттєво зросла

В Українському центрі трансплант-координації цю інформацію не коментують, посилаючись на державну таємницю. Втім, підтверджують: потреба у крові зросла значно. Ця установа координує діяльність Центрів крові, трансфузіологічну допомогу, а також коригує цю діяльність з урахуванням потреби у крові та її компонентах. "Потреба зросла істотно. Але для того ми створили систему, яка показала, що вона життєздатна і спроможна забезпечувати цю потребу", - розповів DW заступник генерального директора Центру Олександр Сергієнко. Зокрема, за його словами, була посилена координація, контроль за діяльністю Центрів крові, налагоджена логістика і можливості перерозподілу наявних у них запасів задля того, щоб забезпечувати потребу в тих чи інших місцях.

Сергієнко стверджує, що Україні вдалося не лише стабілізувати систему, але й постійно утримувати запаси крові та її компонентів. Про які саме запаси йдеться, посадовець також не уточнює. Втім, за його словами, "вони відповідають розрахунковій потребі", встановленій на підставі попередніх даних щодо доз крові і її компонентів, яку має утримувати конкретний Центр крові на певний час, щоб мати змогу забезпечити потребу медичних закладів. Окрім того, ведеться робота щодо запровадження "банків крові" у медичних закладах, де, зокрема, і зберігатиметься запас крові, розрахований, зазвичай, на сім днів.

Водночас громадські організації разом із МОЗ втілюють різні комунікаційні проєкти та акції задля популяризації донорства. Одна з них - під лозунгом "Твоя кров може воювати" - вже показала результат. Завдяки конкретно цій акції, за словами Сергієнка, щоденний розрахунковий запас крові в середньому збільшився на 3,5 тисячі доз.

Втім, на думку Ірини Славінської з ДонорUA, ситуація дещо складніша. "Кожен день - це челлендж. Це надзусилля для того, щоб перекрити потребу. Перекривають, але це не стала ситуація, це не системний підхід. Україні потрібні постійні безоплатні добровільні донори, бо це означає ще й безпеку донорської крові", - пояснює вона.

Разові акції замість системного донорства

ДонорUA провела дослідження, яке показало, що люди дійсно почали більше здавати кров через війну, але йдеться про стихійні, разові акції, каже Славінська. "Людей-донорів зараз мотивує здавати кров війна. А ми говоримо про те, що стихійне донорство за будь-яких страшних подій - чи-то хтось в родині помирає, чи то загалом в країні біда - вирішує питання сьогодні, але завтра знову виникає питання, де шукати донорів. Це доволі небезпечна ситуація. Людей, які разово долучаються, залучити потім ще раз до донації дуже важко. Тобто поштовх людей, які стають донорами крові, має бути свідомим вибором", - каже вона.

Конкретно сплеск активності донорів, за словами Славінської, фіксується щоразу, коли стається трагедія, наприклад влучання ракет чи уламків в житлові будинки, наслідком якого є численні поранені. До прикладу, лише за перший тиждень від початку війни, навіть не з 24, а з 22 лютого 2022 року, у базі донорів організації зареєструвалися 25 тисяч людей. До початку повномасштабної війни для того, щоб набрати таку кількість донорів, організації потрібно було два-три роки роботи, каже вона.

Водночас донорська кров, як і раніше, потрібна не лише для порятунку жертв бойових дій, але й, як і за мирних часів, для більшості оперативних втручань, постраждалим від ДТП та катастроф, при наданні акушерської допомоги та при лікуванні низки захворювань, як-от онкогематологічних. "За статистикою, приблизно третина людей у світі протягом життя в той чи інший момент потребує донорської крові чи її компонентів. Дуже часто неможливо передбачити, коли ця потреба виникне - як в часі, так і за обсягом необхідної крові", - зазначає Сергієнко. У разі, якщо не буде системної донації крові і не будуть накопичені її розрахункові запаси, існує ймовірність, що лікарі не матимуть змоги надати пацієнту необхідну медичну допомогу в достатньому обсязі, наголошує він. 

Україна здатна сама себе забезпечити кров'ю?

Від початку повномасштабного вторгнення Україна не мала потреби звертатися до міжнародних партнерів за донорською кров'ю чи її компонентами, каже Сергієнко. Втім, допомога Україні надається і у цій сфері, зокрема від Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ). Йдеться про холодильне обладнання, інші технічні пристрої, супутні витратні матеріали, тощо. Окрім того, Німеччина постачає суху плазму - препарат крові, який використовується для надання допомоги постраждалим з крововтратою на догоспітальному етапі і який зручно зберігати, а у разі потреби - розвести фізіологічним розчином. Також виробники реагентів для окремих видів тестування донорської крові надавали їх Україні як гуманітарну допомогу. 

"Україна спроможна себе забезпечити, але для цього потрібно дуже добре і злагоджено працювати як і в рекрутингу донорів, так і в організації всієї системи крові, так і в налагоджені її доставки", - підтверджує Славінська.

Зокрема, йдеться і про доставку крові у медичні заклади у прифронтовій зоні. Наразі цим питанням опікується і ДонорUA, і Центр трансплант-координації. Як розповідає Славінська, необхідний запас крові постійно зберігається у прифронтових Центрах крові, але його треба поповнювати на регулярній основі. Тож основна задача: мати запас та довезти його до визначеної точки, де далі його заберуть уповноважені на це люди. Наразі лише ДонорUA вже більше 60 разів довозили кров на прифронтові території. Одна доставка, каже Славінська, - це 1-1,5 тисячі доз.

Читайте також: Донорство крові: яка реальна потреба в донорах під час війни

Мета - два мільйони донорів

Проблема браку донорської крові глобальна, стверджує Олександр Сергієнко. За його словами, у жодній країні немає такого, щоб донорської крові абсолютно вистачало. Це обумовлене тим, що єдиним джерелом крові та її компонентів є здорова людина, яка є донором на постійній основі. Втім, ця постійність обмежена - для того, щоб донація була безпечною, за раз забирається не більше 450 мілілітрів крові, а інтервал між ними має складати щонайменше два місяці. Саме тому першою метою держави має бути забезпечення саме регулярних донацій. 

Єдиної бази донорів у міністерства охорони здоров'я України немає, втім, вона є у кожного Центру крові та у громадських організацій, які опікуються питанням донорства. Зараз лише у системі ДонорUA зареєстровано більше 135 тисяч донорів, але треба в рази більше. "Треба з донором працювати, залучати на акції, робити все, щоб людина стала постійним донором. Ось завдання України. Ми зараз перед собою ставимо цифру набрати один мільйон донорів, які можуть постійно здавати кров. А велика ціль - два мільйони донорів, які можуть долучатися час від часу. Але це така спільнота, яка здатна забезпечити країну повністю, і у неї не буде дефіциту крові - і під час війни, і без неї", - каже Славінська.

Читайте також: Невидимі поранення. Психологічна реабілітація військових