Війна Росії проти України: 10 років і кінця не видно?
24 лютого 2024 р.
Марина Люшина 24 лютого 2022 року планувала провести "майстер-клас з шоколаду". За день вона підготувала столи у своєму приватному дитячому театрі у Конотопі на півночі України та раділа приходу дітей. Тієї ночі акторка і мати двох дітей спала погано, крізь сон їй чувся шум, який вона сприйняла за шум трамваю. "О сьомій ранку зателефонувала подруга і сказала: вмикай телевізор, війна", - згадує Люшина, яка сьогодні живе в німецькому Бонні.
Конотоп знаходиться приблизно за 80 кілометрів від кордону з Росією. Два роки тому місто було за кілька годин оточене російськими військами. Опір був, але сили були нерівні. Українська армія спочатку залишила місто, але звільнила його пізніше. Люшина переїхала до матері на околицю, де зустрілася із російськими солдатами. На запитання, що вони роблять у її країні, почула: "Ми прийшли за Зеленським" та "Скоро підемо". Це прозвучало так, ніби Україна не є незалежною державою, обурюється Люшина. За її словами, окупанти розраховували, що їхньому приходу будуть радіти, і дивувалися, що це не так. Через три дні жінка виїхала із сім'єю на Захід України, а звідти, як і мільйони українців, - до Євросоюзу. Чоловік залишився в Україні.
Анексія Криму - початок неоголошеної війни
Сьогодні Люшина досі намагається усвідомити те, що відбувається: "Я не розумію, як це могло статися у ХХІ столітті в центрі Європи?" Біженка вважає, що Захід спочатку сприймав Україну як предмет торгів. "Європа дивилася, вб'ють нас чи не вб'ють", - згадує жінка початок війни РФ проти України. Серед українців такі оцінки звучать часто, на Заході їх не всі вважатимуть справедливими. Захід до повномасштабного вторгнення Росії заявив про свою беззастережну підтримку України. А після на Заході розширили санкції щодо РФ, почали переговори про надання фінансової та військової допомоги Києву, в екстреному порядку приймали й розміщували мільйони українських біженців. Щоправда, на все це потрібен був час. Більше того, ще до початку повномасштабного вторгнення РФ США, Великобританія та інші країни після анексії РФ Криму постачали Києву зброю. Німеччина приєдналася до надання військової допомоги пізніше, зараз вона - друга після США за кількістю наданої Україні допомоги.
Повномасштабне російське вторгнення 24 лютого 2022 року стало несподіванкою для багатьох, у тому числі в самій Україні. Хоча фактично агресія Росії проти України почалася за вісім років до цього - з анексії українського півострова Крим. 27 лютого 2014 року озброєні чоловіки в масках і без розпізнавальних знаків захопили парламент та урядові будівлі у Криму. Президент Росії Володимир Путін пізніше визнав, що це були російські військові. А 16 березня Росія провела так званий "референдум" про статус Криму, де вирішувалося питання про його приєднання до РФ. Його не визнали Україна і більшість країн, оскільки він порушував закони України та міжнародне право.
Позиційна війна, а не заморожений конфлікт
Десять років тому Україна була сильно ослаблена. Після протестів прихильників євроінтеграції України на Майдані президент України Віктор Янукович втік до Росії. Новий прозахідний уряд не наважився застосувати силу для захисту Криму. Як стверджують багато експертів, ще й тому, що Захід радив Києву поводитися стримано. Зокрема й тоді, коли навесні 2014 року на Донбасі почалися воєнні дії - Росія вела гібридну війну, підтримуючи тих, кого ЗМІ називали "проросійськими сепаратистами" на півдні та сході України. Це були як місцеві жителі, так і громадяни Росії. Нових жорстких санкцій, крім тих, які запровадили за анексію Криму, щодо Росії після Донбасу не було. РФ таємно поставила своїх громадян на чолі проросійських сил у самопроголошених "ДНР" і "ЛНР" у Донецьку й Луганську і так само таємно постачала їм дедалі більше зброї. Захід намагався врегулювати конфлікт шляхом переговорів, але в підсумку всі підписані з цією метою мінські домовленості так і не запрацювали на повну силу. Україна не запровадила воєнного стану. Воєнні дії на Донбасі Київ назвав "антитерористичною операцією".
Читайте також: Британський експерт: Без допомоги США і активізації Європи буде більше Авдіївок
Все це призвело до того, що для багатьох війна здавалася дуже далекою. "В Україні багато хто не зрозумів, що це їхня війна", - каже Люшина.
Максим Козуб до таких не належить. Перекладач із Києва згадує, як у червні 2014 року під час протестів біля російського посольства вимагав розриву дипвідносин. Тієї весни він зрозумів, що "це війна". Козуб вирушив добровольцем на фронт на Донбас, був поранений. Він був частиною патріотично налаштованої меншини, яка стала на шляху Росії на початку війни. Після вторгнення 2022 року чоловік знову воює в українській армії.
Чи мала Україна воювати за Крим? Багато українців сьогодні так думають. "Хочеться сказати, що варто було спробувати", - говорить Сюзан Стюарт (Susan Stewart), експертка берлінського фонду "Наука і політика" (SWP). Але вона нагадує про "слабкість керівництва в Києві". До фактів належить і те, що Росія у 2014 році стягнула війська до кордонів України і вже тоді загрожувала масовим вторгненням. Українська армія у Криму була деморалізована, значна частина перейшла на бік РФ.
Кінець війни? Залежить від допомоги Заходу
Війна на Донбасі здавалася замороженою з 2015 по 2022 роки, але фактично була позиційною, з тисячами загиблих військових і цивільних. Багато хто сьогодні запитує, чому Захід вважав, що все так і залишиться, і не постачав Україні важких озброєнь, а займався бізнесом з Росією, наприклад, газовим проєктом "Північний потік-2"? Сюзан Стюарт пояснює це вірою в те, що інтеграція може запобігти війнам у Європі.
Після 2022 року Україна змінилася сильніше, ніж до цього. "Ми вистояли і продовжуємо відстоювати Україну, хоч і дуже великою ціною", - каже Максим Козуб. За його словами, армія сильно змінилася, стала професійнішою, хоч і не без проблем. "Суспільство у багатьох ситуаціях показало свою здатність до самоорганізації", - зазначає військовий. Очевидний приклад - волонтерський рух, який виник 10 років тому і забезпечує ЗСУ автомобілями, приладами нічного бачення або медикаментами. Козуб вірить у перемогу України, але очікує довгої війни з великими жертвами. "Путіна, його готовність плювати на правила гри, недооцінили всі", - говорить він про помилки України та Заходу.
Марина Люшина також вірить в українську перемогу. Акторка говорить, що війна зробила її жорсткішою та безкомпроміснішою щодо Росії, російської мови та культури. Згодом вона хотіла б повернутись до чоловіка в Україну, але жити не в рідному Конотопі, а в Західній Україні. "Там безпечніше", - каже жінка, зазначаючи, що РФ залишиться небезпечним сусідом.
Сюзан Стюарт не наважується на прогноз довше року. У Росії експертка не чекає на "сюрпризи". Вона вважає, що Україна протримається із західною допомогою, але втома від десятирічної війни проявляється дедалі більше. На Заході "надто мало думають про те, що буде, якщо Україна програє", - застерігає Стюарт. Ціна буде "набагато вищою" підтримки, необхідної зараз.