«theater at home»: боннський театр, який виступає у звичайних вітальнях

Найпопулярніша вистава, яку замовляють у «theater at home» - класика історій про вампірів - «Дракула». Утім, сам відомий граф Дракула виглядає дуже молодим і має занадто високий як для вампіра зі стажем голос – голос молодої актриси Анне Шерлісс. Вона разом зі своєю колегою Євою Крайсс саме розповідають історію про вампірів на вечірці в звичайному кельнському готелі. Реквізити при цьому невеликі – стіл, стілець і гардеробний стояк, на якому висять кілька різних капелюхів, перук, накидок, вовняних ковдр. Ще – два прожектори.

Попри те, що грають лише дві актриси, ролей більше. Адже, щоб розказати класичну історію про графа Дракулу, потрібні, окрім нього самого, ще принаймні професор ван Гельзінґ, наївна Люсі та закоханий у неї Джонатан. Молоді жінки блискавично, прямо перед публікою, змінюють костюми й переключаються на інші ролі.

Коли театр приходить до публіки додому

Публіка цього вечора зібралася досить солідного віку. Зрештою й привід відповідний – святкування 70-річного ювілею пані, яка вирішила зробити своїм гостям незвичайний театральний подарунок.

„Мене просто вражають ці постійні зміни й те, з яким завзяттям вони грають. Це – щось особливе для нас усіх. Адже нам не треба йти до театру, а сам театр приходить до нас. Ця жива гра сподобалася як мені, так і моїм гостям“, - резюмує ювілярка після вистави. Не менш позитивно відгукуються про побачену виставу й гості. «Я була дуже вражена. Стільки тексту й таке видовище! Всього дві людини й стільки різних ролей! Їхня міміка, жести – все вразило. Дві такі молоді людини створюють таке неповторне видовище!», - не нахвалиться одна з гостей святкування.

«theater at home» існує виключно за рахунок ось таких от приватних замовлень. Тому, щоб триматися «на плаву» з фінансової точки зору, чотирьом учасницям цього театрального колективу доводиться час від часу працювати ще на телебаченні чи в інших сценічних проектах. За виступ перед приватною публікою «theater at home» бере 600 євро. Цю суму ділять порівну між учасницями колективу, кожна віддає певну часту в спільну касу театру, додаткові гроші надходять від виступів у школах та на фестивалях. Утім, грошей ніколи не буває забагато. Зрештою, треба витрачатися на костюми й реквізит. Хіба що поталанить і хтось із знайомих чи родичів добровільно сяде за швейну машинку й пошиє той чи інший костюм.

Неповторне зближення з глядачем

Непрості фінансові моменти боннських актрис не засмучують. Всі вони мали досвід роботи у міських театрах та інших колективах, тому знають, із чим можна порівняти їхню нинішню роботу. І це порівняння – завжди на користь домашнього театру, каже актриса Анне Шерлісс: «Ми дуже близькі до нашої публіки. Ближче важко навіть уявити. Ми безпосередньо бачимо кожну реакцію на наші виступи. Нам помітно, чи захоплює публіку видовище, чи люди сміються, розуміють, чи їм просто нудно. Як правило, є реакція на кожну дрібничку. Відповідно, багато отримуєш від публіки. Ми ж, як акторки маємо можливість показати все, на що здатні, бо ролей багато, а рамок практично немає. На тебе не накладається, як почасти в театрі амплуа, приміром, молодої наївної дівчини. Ми граємо і чоловіків, і жінок, і старих, і молодих», - каже Анне Шерлісс.

Знайти п’єсу, написану для подібних вистав – справа непроста. Тому актриси просто самі переписують тексти під свої сценічні потреби. Поки вони роблять ставку на відомі переважно з кіно класичні твори з яскраво вираженими розважальними моментами. Такі, як «Дракула». Хоча є в репертуарі й дитячі вистави, приміром актуальні ще тиждень тому в Німеччині різдвяні історії. Переписування одного тексту триває як мінімум три тижні, але може затягнутися й на кілька місяців.

Найважче – переключатися з однієї ролі на іншу

Утім найважчим у роботі є безпосередня робота на імпровізованих сценах, пояснює Анне Шерлісс: «Головне – це не переносити нічого з одного образу на інший. На початках нам це важко давалося. У «Дракулі» я відкрила для себе одне неписане правило – знайти певний жест, який одразу допомагає переключитися. Приміром, щоб повернутися в образ Дракули, мені достатньо просто добряче роззявити рота», - каже Анне Шерлісс.

Боннська актриса розповідає, що безмежно насолоджується роботою в своєму маленькому театрі, особливо в захваті вона від тієї творчої свободи, яку має нині. Саме про таку професію вона мріяла ще з дитинства: «Мені хотілося завжди мати таку роботу, яку б я дуже любила й обов’язково колег, яких дуже охоче бачиш», - каже Анне Шерлісс.

Автори: Корнелія Рабітц, Леся Юрченко
Редактор: Дмитро Каневський