SÜDDEUTSCHE ZEITUNG: В Україні страх перед Москвою переважає страх перед атомом

Європейські газети чимало уваги приділяють візитові федерального канцлера Німеччини Анґели Меркель до Москви. Та спершу пропонуємо послухати коментар німецької газети SÜDDEUTSCHE ZEITUNG на українську тематику. Приводом для коментаря стали, зокрема, заяви українського президента Віктора Ющенка про наміри збільшити виробництво атомної енергії:

Двадцять років тому, у квітні 1986-го, вибухнув реактор на Чорнобильській атомній електростанції у тодішній Українській Радянській Соціалістичній Республіці. Катастрофа частково сприяла розвалу Радянського Союзу, оскільки вона пробудила в мешканців регіону пригнічене українське національне почуття. Українці вважали Москву відповідальною за Чорнобиль. Тепер можна назвати злою іронією історії, що український президент Віктор Ющенко, який прагне демократизувати свою країну, тепер - як і уряди в Польщі та Прибалтиці - висловлюється за розбудову атомної енергетики. Дивна, майже гротескна калькуляція: атомна енергія має забезпечити демократизацію, -

зазначає SÜDDEUTSCHE ZEITUNG і далі пояснює:

Іншими словами: в країнах колишнього Східного блоку страх перед Москвою переважає страх перед атомом. Керівництво цих країн виходить з того, що вони якнайшвидше повинні зменшити свою залежність від російської сировини, газу та нафти. Про кремлівського шефа Володимира Путіна говорять, що він перебуває у владі імперіалістичного мислення щодо зон впливу. Про це справді свідчить чимало фактів. Приміром, твердження Путіна, що Росія може відстоювати свої інтереси лише як світова сировинна сила. З цієї ж опери і жаль висловлений публічно з приводу „катастрофи розвалу Радянського Союзу”. Скидається на те, що Кремль знову вдається до радянського способу мислення „хто не з нами, той проти нас”. І те, що Київ намагається наблизити країну до західних інституцій, тут вкрай важко сприймається, -

аналізує SÜDDEUTSCHE ZEITUNG. Далі газета розмірковує:

Нещодавня спроба тиснути на Україну та впливати на виборчу кампанію в сусідній державі через закручування газового крану провалилася. Вочевидь, цілком несподівано для Кремля міжнародна спільнота жодним чином не була солідарною з Росією. Натомість вона підтримала названу в Москві „газовим злодієм” Україну. Росія ж постала в цьому конфлікті як ненадійний партнер, який у такий недозволений спосіб хоче поєднати економічні інтереси з політичними, - читаємо в SÜDDEUTSCHE ZEITUNG.

До іншої теми. У понеділок федеральний канцлер Німеччини Анґела Меркель здійснила свій перший на посаді глави уряду візит до Москви. Австрійська газета DIE PRESSE з цього приводу пише:

Хвала Богу, що час німецько-російської чоловічої дружби вже позаду. Бо російська політика попередника Меркель Ґергарда Шредера - наскільки це можна вже тепер передбачити - іменуватиметься в підручниках сучасної історії дипломатії як страхітливий приклад. Шредер набивався в друзі Путіну аж до самозречення. Саме це - набивання у друзі - і так кажуть усі, хто знає Меркель, - є їй цілком чужим. При цьому нове протверезіння німецько-російських відносин піде, безперечно, на користь. Більше не буде діалогів, у яких лідери двох великих європейських держав заради шоу взаємно по-приятельському плескають одне одного по плечу. Натомість прийдуть відносини, за яких вони можуть відкрито в лице сказати, що їх не влаштовує. Передусім східноєвропейці покладають великі сподівання на Меркель у цьому плані, - констатує DIE PRESSE.

Німецька NÜRNBERGER NACHRICHTEN звертає увагу на такий аспект переговорів Путіна і Меркель, як атомна програма Ірану:

До найважливіших підсумків розмов у Білому Домі належить спільне німецько-американське розуміння того, що дипломатичне розв’язання іранської кризи неможливе без участі Кремля. У конфлікті навколо ядерної програми Тегерану, що може перерости в серйозну небезпеку для миру у світі, Німеччина та США наполегливо сподіваються на підтримку Володимира Путіна. Загалом же продовжує діяти теза, котрою керувався ще колишній глава уряду Шредер: зважаючи на різноманітні виклики ХХІ століття, стратегічного партнерства з Росією уникнути не вдасться, - висловлює думку NÜRNBERGER NACHRICHTEN.

Берлінська газета DIE WELT підсумовує:

Зовнішня політика Анґели Меркель повинна бути постійним обміном у світі, поняття прозорості якого є вже застарілими. На Захід, через Атлантику, ця політика полягає у спільних цінностях, таких як свобода, правова держава і демократія. На Схід вона потребує натомість прагматизму, що не дозволяє закривати очі на російські порушення, але допомагає уникнути повчально-виховного тону, - зауважує DIE WELT.

Огляд преси підготувала Христина Ніколайчук