Стримати коронавірус восени: що пропонує відомий вірусолог

Ніхто у Німеччині, та й у інших країнах, не має жодного бажання повертатися до локдауну - загальнодержавного чи навіть районного. Але що робити, якщо кількість інфікованих коронавірусом восени та взимку знову різко піде вгору?

Голова відділу вірусології у берлінській клініці Charité Крістіан Дростен (Christian Drosten) також прагне уникнути локдауну. У своїй статті для газети Die Zeit, а також в ефірі 54-ї серії свого подкасту "Das Coronavirus-Update" на радіо NDR, Дростен озвучив експериментальну ідею, яка б дозволила обійтися без обмежень на пересування восени та у зимовий період.

Загалом його пропозиція не націлена на зміну поточної стратегії стримування вірусу, а радше пропонує рішення на випадок найгіршого сценарію. DW зібрала основні тези Дростена, які, за оцінкою вірусолога, допомогли б запобігти тотальній ізоляції на карантині, обмеженням та закриттю шкіл.

Читайте також: За допомогою яких тестів виявляють COVID-19

"Чи був я сьогодні у кластері?"

Дростен виступає за те, щоби при відстеженні інфекційного ланцюжка більше уваги приділяти кластерному аналізу джерела. Роль кластерів в експоненційному поширенні інфекції набагато більша, ніж у конкретних поодиноких випадках інфікування. Кластером можна вважати будь-яку соціальну ситуацію, де мала місце тісна взаємодія (контакт) між групою людей. Це може бути сімейне свято, клубна вечірка, карнавал або ж шкільна поїздка. У підсумку в таких групах інфекція може довго залишатися непомітною і поширюватися усередині неї.

Саме тому Дростен пропонує прискіпливіше розпитувати про такі соціальні кластери інфікованих осіб, які звертаються до лікарів зі симптомами. Бажано було б укласти список з переліком таких ситуацій і контактів. До речі, ідею цю, як розповів вірусолог, він запозичив у Японії, де, серед іншого, завдяки і цьому методу вдалося тримати статистику заражень під контролем. "Усі можуть допомогти веденням такого списку кластерних контактів", - радить медик і додає, що і сам вже веде такий список.

Ізоляція чи карантин?

"У разі встановлення такого кластеру, де поширилась інфекція, особи у цій групі мають негайно піти на домашню самоізоляцію", - продовжує Дрoстен. Таким чином наслідки інфекції можна буде обмежити певною групою осіб. "Японська стратегія допомогла тримати школи відкритими довше, адже обмеження торкалися певного кластера, без потреби зачиняти всю школу", - написав він у своїй статті для газети Die Zeit.

Якщо цілому кластеру слід залишатися удома, це можна вважати "поєднанням ізоляції та карантину", який Дростен називає "періодом загасання цього кластера". Тривати таке "загасання" мусить п'ять днів.

Чому саме п'ять днів?

"Інфекційний період починається за два дні до появи симптомів і завершується реалістично за 4-5 днів після появи симптомів", - стверджує фахівець. Дростен усвідомлює, що його пропозиція може збурити багатьох епідеміологів. Однак до лікарів, як правило, звертається лише той, хто почувається хворим. "Найчастіше минає чотири і більше днів з моменту появи перших симптомів. Але станом на цей час така особа вже практично не є заразною", - пише Дростен і посилається на останню статистику, яка, на його думку, виправдовує п'ятидобову ізоляцію кластера.

Варто нагадати, що все це - фіктивний сценарій, де кількість інфекцій зростає, а часу та потужностей лікування меншає. Говорячи про потужності, Дростен має на увазі не лише кількість тестувань, але й загалом вироблення прийнятного для суспільства та економіки плану. Ще один аргумент на користь п'яти днів. 

Читайте також: Як і чому "червоні" міста в Україні бунтують проти карантину

Тестування лише у самому кінці

І лише наприкінці цього п'ятиденного "періоду загасання" слід зробити тест. І тут вже не так важливо, є чи була інфекція, а те, чи є ця особа заразною або ж уже ні.

Допомогти у цьому можуть тести на антиген. Утім, поки у ФРН вони не отримали ліцензії або ж їх ще не закупили у достатній кількості. Дростен обережно сподівається на те, що у грудні ситуація зміниться на краще.

На противагу ПЛР-тестам, на обробку яких у лабораторіях потрібен час, тести на антиген функціонують набагато швидше, як тести на вагітність. Водночас у нього нижча чутливість, ніж у ПЛР-тесту. Тож у початковій фазі виявити вірус можливо лише за допомогою ПЛР-тестування. Водночас того, хто після п'яти днів отримує негативний тест на антиген, можна вважати незаразним і необхідність у подальшому "періоді загасання" відпадає. Дростен сподівається, що до реалізації цієї стратегії не дійде, бо "не дійде до нас друга хвиля". "Це було б чудово", - підсумовує він.