Що зміниться у зовнішній політиці Німеччини у 2024 році?

На початку грудня 2023 року німці обрали слово року -Krisenmodus, що в перекладі на українську означає словосполучення "кризовий режим". Krisenmodus якнайкраще описує і стан нинішньої зовнішньої політики Німеччини. Війна Ізраїлю проти ХАМАСу є лише однією з останніх серйозних і найдраматичніших криз, яка могла б призвести до жахливих наслідків для всього світу.

Позиція Німеччини у конфлікті на Близькому Сході

Щоб цього уникнути, ФРН зобов'язана, з одного боку, з історичних причин - націонал-соціалістичного минулого та Голокосту - гарантувати безпеку Ізраїлю. Як наголосив канцлер ФРН Олаф Шольц (Olaf Scholz), це частина німецької державної доктрини (Staatsräson). З іншого боку, це не зупиняє міністерку закордонних справ Анналену Бербок (Annalena Baerbock) від критики на адресу Ізраїлю, який розпочав військові дії в Секторі Гази у відповідь на напад терористів ХАМАСу 7 жовтня, внаслідок якого було вбито понад 1200 ізраїльтян та 240 взяті в заручники.

В ексклюзивному інтерв'ю DW у листопаді 2023 року Бербок критикувала насильство з боку єврейських поселенців проти палестинців на окупованих територіях на Західному березі річки Йордан: "Прем'єр-міністр Ізраїлю повинен засудити насильство з боку єврейських поселенців, воно має бути покарано відповідно до кримінального законодавства, це також в інтересах Ізраїлю".

Берлін також бере участь у дискусії щодо врегулювання ситуації на Близькому Сході та того, що буде в регіоні після закінчення війни. Говорячи про майбутнє Сектора Гази, Бербок в інтерв'ю DW зазначила: "Щоб подбати про безпеку, потрібна міжнародна відповідальність". Німеччина, як ЄС та США, дотримується позиції врегулювання ізраїльсько-палестинського конфлікту за принципом "двох держав": ізраїльської та палестинської.

Читайте також: Німецький паспорт - лише із визнанням права Ізраїлю існувати?

Експерт з Близького Сходу Ганс-Якоб Шіндлер (Hans-Jakob Schindler) з міжнародної організації Counter Extremism Project в інтерв'ю DW підкреслює: "Очевидно, що вирішення конфлікту відповідно до принципу "двох держав" зараз є дуже віддаленою і суперечливою метою, враховуючи нинішні події і те, що трапилося за останні 20 років. Але яке інше рішення є, крім цього?". Експерт не відповідає на своє риторичне запитання і рекомендує уряду ФРН і надалі дотримуватися цієї мети.

Україна: переговори про мир чи військове рішення

Жодна з подій останнього десятиліття не стала таким випробуванням для Берліна та всієї Європи, як повномасштабне вторгнення Росії в Україну у лютому 2022 року. ФРН, як і інші країни Заходу, надає Києву багатосторонню підтримку. Незважаючи на це, за майже два роки війни Україні не вдалося повністю повернути окуповані Росією території. Готовність і надалі надавати Україні військову допомогу знижується не лише серед європейських країн, а й у США. Якщо на майбутніх президентських виборах у Сполучених Штатах Америки знову переможе Дональд Трамп, американська допомога Києву може суттєво скоротитися.

Втома на Заході від цієї війни чинить тиск на політиків, змушуючи задуматися про мирні переговори. Йоганнес Варвік (Johannes Varwick), професор з Університету в Галле, який займається міжнародними відносинами та європейською політикою, вважає це неминучим: "Я думаю, що перемир'я і потім складні дипломатичні переговори про територіальні зміни України, її нейтралітет - все це має обговорюватися".

У свою чергу депутат Бундестагу від опозиційного Християнсько-демократичного союзу ХДС, експерт у сфері політики безпеки Родеріх Кізеветтер (Roderich Kiesewetter) називає всі розмови про перемир'я надто небезпечними, а військову перемогу України вважає можливою: "Контрнаступу ЗСУ, метою якого було звільнення окупованих РФ територій, перешкоджав сам Захід - тим, що постачав надто мало озброєнь і робив це надто пізно". Стратегія для перемоги має бути іншою, упевнений відставний полковник Бундесверу: "Всі постачання зброї мають здійснюватися якнайшвидше".

На саміті НАТО наприкінці листопада глава МЗС ФРН Бербок заявила, що, на її думку, Захід не має жодної альтернативи подальшій підтримці України - "настільки складна, напружена і застигла (на фронті. - Ред.) зараз ситуація".

Читайте також: Посол України в Берліні похвалив "дипломатичну майстерність" Шольца

Зростання загрози з боку Китаю

З моменту правління канцлерки Анґели Меркель (Angela Merkel) багато що змінилося в китайсько-німецьких відносинах. У новій стратегії коаліційного уряду сказано, що "Китай є для Німеччини та ЄС одночасно партнером, конкурентом та системним суперником". При цьому про конкуренцію з Пекіном у Берліні голоси лунають дедалі гучніше.

Федеральний уряд із тривогою спостерігає за ситуацією навколо Тайваню, який Китай вважає своєю бунтівною провінцією, а також за тісними - незважаючи на вторгнення Росії в Україну - відносинами Москви та Пекіна. У результаті Берлін розглядає Китай дедалі більше як можливого порушника спокою та світового порядку.

При цьому з 2016 року Китай є важливим торговельним партнером ФРН. Тому в центрі нової німецької стратегії щодо КНР перебуває не відмова від зв'язків із Китаєм, що могло б сильно нашкодити самій Німеччині, а зусилля, спрямовані на зменшення односторонньої економічної залежності від Пекіна.

Політика на основі цінностей чи інтересів?

У випадку Китаю особливо яскраво проявляються межі зовнішньої політики, орієнтованої на цінності, яку представляє глава МЗС ФРН Анналена Бербок. У квітні 2023 року тодішній її китайський колега Цінь Ган так відповів на зауваження Бербок про дотримання прав людини: "Що Китаю найменше потрібно, то це менторство з боку Заходу".

Читайте також: Пекін назвав "провокацією" слова Бербок про "диктатора" Сі

Мортен Фрайдель (Monten Freidel) у статті, опублікованій у FAZ, написав: "У світі, в якому ліберальний Захід під тиском, можна легко знайти ворогів, якщо постійно говорити про цінності. Це не означає, що цінності зайві. Але не потрібно постійно нагадувати про них". Фрайдель вважає, що Німеччина має у зв'язку з цим краще сформулювати свої інтереси.

Геннінг Гоф (Henninґ Hoff) з Німецького товариства зовнішньої політики (DGAP), навпаки, позитивно оцінює курс федерального уряду: "Він подолав суперечності між інтересами та цінностями, коли чітко позначив, що можливо і те, й інше. Якщо зовсім не говорити про цінності, як ми це робили у випадку з Росією, то відбуваються катастрофічні наслідки, які ми бачимо в Україні".

У випадку України влада ФРН набула гіркого досвіду: у пошуку союзників у всьому світі, які були б готові підтримати санкції Заходу проти РФ. "Багато країн, що розвиваються, відмовилися це робити, бажаючи й надалі торгувати з Росією. Такі держави, як Індія та Бразилія, у цьому мінливому світовому порядку відкрили для себе поле для маневру, на якому в них з'явилася свобода не ставати на той чи інший бік, - констатує Гофф.- Уряд Шольца намагається вступити з цими країнами в діалог як з рівними партнерами. Це є активним розширенням німецької зовнішньої політики і, я думаю, що Берлін загалом правильно робить ставку на цей курс".

Німці втомилися від інтервенціонізму

Влада ФРН шукає рішення для врегулювання таких світових криз, як війна РФ проти України та на Близькому Сході, або наростання протистояння з КНР. Хоче того Німеччина чи ні, але від неї, від четвертої у світі економіки, ЄС та США очікують активнішої ролі у зовнішній політиці. Хоча не всім німцям це до душі.

У ході соцопитування, проведеного на замовлення Фонду Кербера у вересні 2023 року, 54 відсотки респондентів висловилися за те, що Німеччина має більше дистанціюватися від врегулювання міжнародних криз. І лише 38 відсотків опитаних підтримали більш активну участь у цьому Берліна - це найнижчий показник із січня 2017 року. Тоді він становив 52 відсотки.

Крім того, 71 відсоток учасників дослідження висловився проти лідерської ролі Німеччини у військовій сфері ЄС. Здається, що німці передусім хочуть спокою за часів криз та воєн. Бажання, виконання якого дуже проблематичне.