Що буде з Сирією після падіння режиму Башара Асада?

Соціальні мережі просто рясніли незліченною кількістю фотографій та відеороликів, на яких видно, як люди в багатьох частинах Сирії святкували падіння режиму диктатора Башара Асада. Сам тиран покинув країну та, як виявилося згодом, опинився в Росії, де йому надали політичний притулок, про що офіційноповідомили російські ЗМІ .

А тим часом постає питання, що відбуватиметься в Сирії далі. Вранці 8 грудня ісламістський альянс "Хайят Тахрір аш-Шам" (ХТШ) поширив свою першу заяву: "До біженців, розкиданих скрізь по світу, - вільна Сирія чекає на вас". Інтернетом ходять світлини й кадри звільнення кількох в'язниць режиму, в тому числі сумнозвісної в'язниці Седная на північ від Дамаску, де були закатовані й убиті тисячі опонентів режиму.

Чи є ХТШ поміркованими ісламістами?

Але тепер постає питання: чи буде Сирія справді вільною для всіх груп і верств, чи лише для декого? Ті, кого цікавить відповідь на це питання, нині уважно стежать насамперед за заявами й обіцянками лідера ісламістського альянсу ХТШ Абу Мухаммеда аль-Джулані, який зараз фактично контролює більшу частину території країни.

Тож яким йому бачиться майбутнє Сирії та що про його позицію кажуть оглядачі? Щодо останнього немає єдиної думки. Як пояснив у коментарі DW експерт з Сирії Андре Банк (André Bank) з Німецького інституту глобальних і регіональних досліджень (GIGA) в Гамбурзі, аль-Джулані, пройшов довгий шлях еволюції поглядів.

Кілька років тому аль-Джулані вже, приміром, дистанціювався від міжнародного терористичного угруповання "Аль-Каїда". Він також вважається противником іншої міжнародної терористичної організації "Ісламська держава" (ІД). Це означає, що він не пропагуватиме курсу проти Заходу, а зосереджуватиметься на Сирії. Не виключено, що зараз він та його союзники мають на меті встановлення у Сирії салафітського державного устрою. Тим часом сам аль-Джулані подає ознаки поміркованості в поглядах. Приміром, під час наступу на Алеппо він закликав до поблажливого ставлення до християн і різноманітних меншин.

Так само в інтерв'ю американському телеканалу CNN він пояснив, що волів би побудувати в Сирії державні інститути, що представляли б усі соціальні групи й верстви в країні. Той факт, що досі не спостерігалося насильство проти меншин, є "обнадійливою ознакою", констатував у розмові з DW експерт з Сирії Джеймс Дорсі з Інституту Близького Сходу у Вашингтоні.

Натомість колишній посол Німеччини в Дамаску Андреас Райніке (Andreas Reinicke) значно скептичніше оцінює подальші перспективи розвитку цієї близькосхідної країни. На його думку, ХТШ досі просякнута ідеологією "Аль-Каїди". Тож майбутнє християнських і курдських меншин в Сирії під загрозою, визнав Райніке в інтерв'ю Католицькому інформаційному агентству (KNA).

Читайте також: Падіння режиму Асада у Сирії: як реагує світ

Яка роль "Сирійської національної армії"?

Окрім ХТШ, інші угруповання також мають вплив у Сирії. Так, пліч-о-пліч з ХТШ воює "Сирійська національна армія" (СНА). Вона виникла на основі "Вільної сирійської армії" (ВСА) - альянсу повстанців, що воювали проти Асада після початку громадянської війни у 2011 році, і, як кажуть, має тісні зв'язки з Туреччиною. СНА неодноразово звинувачували у злочинах проти людяності. Приміром, кажуть, що її бойовики неодноразово катували курдів. Водночас всередині угруповання існують і механізми для запобігання таким злочинам, розповів журналу Middle East Eye експерт з питань Сирії Омер Озкізільчик з аналітичного центру Atlantic Council.

Тепер все залежить від того, які сили в лавах самої СНА візьмуть гору і як вони зможуть порозумітися з ХТШ, що вважається її конкурентом. Втім, антиасадівські ополченці з півдня країни також відіграють певну роль у всьому цьому. Єдине, що їх об'єднує з ХТШ, - це опозиція до поваленого диктатора, коли з погляду ідеології повстанці на півдні - це переважно світські угруповання, що значно відрізняються від ісламістів. А на півночі курди намагатимуться протистояти СНА і Туреччині, що стоїть за нею. Цей конфлікт також має значний потенціал щодо ескалації насильства.

Читайте також: МЗС України готове до відновлення відносин із Сирією

Як зміниться роль іноземних гравців - Росії, Ірану, Туреччини?

Поведінка міжнародних гравців також відіграватиме ключову роль у майбутньому Сирії. Туреччина, ймовірно, отримає значний вплив у сусідній країні. За словами Джеймса Дорсі, вона потенційно може стати своєрідною "вирішальною силою" в Сирії. Анкара може підтримати уряд під впливом ісламістів. Однак виклики для Анкари включають можливий конфлікт з курдами й зусилля з децентралізації з боку ХТШ.

А найбільше від повалення влади Асада програв Іран. Саме Іран роками воював пліч-о-пліч з Асадом проти повстанців і зробив значний внесок у його перемогу. Це дозволило Тегерану створити військовий плацдарм у Сирії - ідеальну можливість для тегеранського режиму опинитися поблизу кордонів з Ізраїлем і водночас безперебійно постачати зброю "Хезболлі", що також є ворожою до Ізраїлю. Останніми днями як Іран, так і "Хезболла" вивели свої сили з Сирії.

Падіння режиму Асада, ймовірно, також матиме наслідки для авторитету Ірану в контексті всієї розбудованої ним так званої "вісі опору", заявив кілька днів тому в інтерв'ю DW керівник проєкту "Мир і безпека на Близькому Сході - Північна Африка" у німецькому фонді Фрідріха Еберта Маркус Шнайдер (Marcus Schneider). "Ось чому поразку в Сирії для Тегерана можна порівняти з поразкою в Афганістані для Радянського Союзу. Вона також може ознаменувати кінець ісламістського режиму в самому Тегерані", - припускає оглядач.

Росія, яка підтримувала режим Асада в боротьбі з повстанцями з 2015 року, також зазнала шкоди від повалення його режиму. Утім, Кремль досі тримає під своїм контролем військово-морську базу поблизу Тартусу й авіабазу "Хмеймім" поблизу Латакії на узбережжі Середземного моря. Цілком ймовірно, що він буде захищати їх за будь-яку ціну. Це також може призвести до подальшого насильства, не виключає експерт.