Süddeutsche Zeitung: Тимошенко заслуговує на другий шанс

У центрі уваги європейських видань перебуває саміт Європейський союз – Африка, який відбувся цими вихідними у Лісабоні. Утім, відкривають нинішній огляд коментарі щодо політичної ситуації в Україні. Увагу оглядачів привернуло майбутнє голосування за кандидатуру Юлії Тимошенко на посаду прем’єр-міністра України. Газета Frankfurter Allgemeine Zeitung пише:

Сили „помаранчевої революції” були близькі до того, щоб удруге поспіль на шкоду власній країні змарнувати свою перемогу на виборах. Після виборів 30 вересня довший час скидалося на те, що повториться трагедія весни 2006 року, яка згодом привела країну до півторарічної політичної кризи. Знову здавалося, що амбіції задушать ще нестворену коаліцію. Опоненти вже єхидно посміхалися. З обранням спікера парламенту перший крок на шляху формування уряду нарешті зроблено. Але імовірність краху лишається високою. Для України співпраця президента Ющенка і прем’єра Тимошенко, нехай вона буде і не безхмарною, є все ж найкращою перспективою. Сили старого режиму, перебуваючи в уряді, засвідчили, що вони досі не готові грати за демократичними правилами, - констатує Frankfurter Allgemeine Zeitung.

Тему продовжує мюнхенська газета Süddeutsche Zeitung:

Яким би шармом не володіла Юлія Тимошенко, президент двічі подумав перед тим, як дати їй другий шанс очолити уряд. Йому було би зручніше мати іншого прем’єра замість безкомпромісної політичної конкурентки. Ющенку хотілося компромісу, залучення до уряду протиборчих політичних таборів. Але хижа, немов зголодніла вовчиця Тимошенко відстояла своє. Якщо все піде за планом, вона знову поведе країну за собою. Питання лише: куди? -

запитує Süddeutsche Zeitung і веде далі:

Більшість з перевагою лише у два мандати – за українськими мірками це надто хиткий підмурок для стабільної політики. Але ще одних виборів країна не зможе собі дозволити. Альтернатив немає, адже і співіснування Ющенка із прем’єром Януковичем не пішло Україні на користь. Тому Тимошенко заслужила на другий шанс, якою мінімальною не була б її перевага у парламенті. Сильна опозиція і рішучий уряд – для молодої демократії така конфігурація влади є великим шансом опанувати мистецтво компромісу, з яким у східноєвропейських країнах загалом неабиякі проблеми. У Тимошенко, до речі, теж. Але з точки зору Європейського союзу Тимошенко є непоганою кандидатурою на прем’єрську посаду. На шляху зближення із Заходом вона не матиме жодних вагань. Отже, і Брюссель не має права залишити її без підтримки. Інакше вона вдруге може зазнати поразки, - застерігає Süddeutsche Zeitung.

До іншої теми. Особливу увагу оглядачів під час саміту ЄС-Африка привернув до себе авторитарний президент Зімбабве Роберт Муґабе. На знак протесту проти участі у саміті зімбабвійського диктатора до Лісабона не приїхав прем’єр-міністр Великобританії Ґордон Браун. Видання Neue Zürcher Zeitung коментує:

Своїми діями Браун шкодить авторитету Європи в Африці і не в останню чергу економічним інтересам самої Великобританії. Адже зустріч 53 африканських лідерів із 27 європейськими колегами – це більше, ніж просто фуршет і фотографування. Звісно, один із 53 є гидким диктатором. Але португальці дали йому візу під тиском інших африканських учасників, які боялися зруйнувати крихкі спроби діалогу з Муґабе. Жест Брауна нагадує наївні часи, коли відмовою від імпорту винограду намагалися боротися з апартеїдом у Південній Африці, а бойкотом Олімпійських ігор протестували проти введення радянських військ в Афганістан, - розмірковує Neue Zürcher Zeitung.

Лондонське видання The Guardian продовжує:

ЄС і африканські країни мають про що поговорити. Китай нині демонструє небачену щедрість до багатих на сировину країн Африки. При цьому Пекін не ставить незручних запитань про права людини. Китай провів із африканцями вже не одну плідну зустріч на найвищому рівні, тоді як європейці демонструють вибагливість і через участь одного диктатора ставлять під загрозу успіх діалогу із цілим континентом. І це при тому, що існують такі проблеми, як гуманітарна катастрофа у провінції Дарфур або потік нелегальної міграції, який не вщухає, - критикує The Guardian.

Огляд преси підготував Євген Тейзе