ПВК "Вагнер" в Африці. Що буде після заколоту Пригожина?

Невизначеність відчувається на вулицях столиці Малі Бамако. Минуло менше трьох років відколи путчисти захопили владу в країні, поклавши початок політичному повороту: від Франції та західних партнерів - у бік Росії. Мешканці Малі з ентузіазмом зустріли найманців приватної військової компанії "Вагнер". Нещодавно Малі відмовилася продовжити місію ООН у країні. Але після того, як Євген Пригожин пішов "маршем справедливості" на Москву і кинув виклик президенту РФ Володимиру Путіну, Малі розчарувалися в ньому і в його ПВК.

"Навіть російський уряд не може їх контролювати, - коментує мешканець Бамако заколот ПВК "Вагнер" у Росії в розмові з кореспондентом DW. - І що нам тепер робити? Ця армія некерована, це дуже небезпечно для нас". Інша жінка додає: "Малійці домовилися з ПВК "Вагнер", що вони прийдуть нас рятувати. Якщо тепер наш новий партнер, Росія, вступив із ними у конфлікт, це нас дуже лякає".

Читайте також: Російські військові у ПАР: як Кремль посилює вплив в Африці

Росії вигідна присутність ПВК "Вагнер" в Африці

Тим часом Кремль демонструє, що ситуація залишається під контролем і намагається применшити значення заколоту ПВК "Вагнер". Міністр закордонних справ Сергій Лавров 26 червня в інтерв'ю російським ЗМІ прокоментував діяльність "вагнерівців" в Африці: ПВК "Вагнер" добре працює в Малі та Центральноафриканській республіці". Він також підтвердив, що розгортання діяльності цього збройного формування в регіоні триватиме.

Через кілька днів тон Москви став відстороненим і підкреслено неупередженим: офіційний представник російського МЗС заявив, що африканські країни самі мають вирішувати, чи продовжувати їм співпрацю з "вагнерівцями". Прессекретар президента РФ Дмитро Пєсков, тим часом, запевнив, що російські військові інструктори продовжать працювати в Центральноафриканській республіці, але не уточнив, чи мають вони відношення до ПВК "Вагнер".

Газета The Wall Street Journal пише про те, що Росія вирішила встановити повний контроль над діяльністю "вагнерівців" у Сирії, Малі та ЦАР. За даними видання, незабаром після завершення пригожинського заколоту заступник глави МЗС Сергій Вершинін навіть вилетів до Дамаска, щоб особисто повідомити про це президентові Сирії Башару Асаду. Представники російського МЗС зателефонували і президентові Центральноафриканської республіки Фостену Арканжу Туадере, щоб запевнити його, що бунт засновника ПВК "Вагнер" не матиме жодних наслідків для роботи угрупування в ЦАР. The Wall Street Journal також зазначає, що літаки МНС літали з Сирії до Малі та назад, і робить припущення, що ця активність була пов'язана з діяльністю "вагнерівців" у Малі.

Більш уважне вивчення діяльності ПВК "Вагнер" у цих африканських державах дозволяє зрозуміти, чому для Кремля є важливою присутність російських найманців на африканському континенті: угруповання співпрацює з владою тих країн, де є джерела сировини, і контролює бізнес. Для уряду Володимира Путіна немає жодних сумнівів у тому, що так має залишатися й надалі, робить висновок колишній депутат парламенту Центральноафриканської республіки Жан-П'єр Мара: "Йому потрібне центральноафриканське золото, малійське золото, щоб фінансувати війну, тому очевидно, що нічого не зміниться. Але чи будуть це ті самі гравці? Ми не знаємо".

Російська історикиня Ірина Філатова каже, що відносини Росії із ПВК "Вагнер" в Африці виграшні для обох сторін, оскільки найманці користуються авторитетом Росії в цьому регіоні та російською зброєю. За словами Філатової, ситуація нагадує модель, за якою вели свою діяльність європейські торговельні компанії у XIX столітті за часів колоніальної експансії: "Вони отримували мандат від своєї держави, діяли незалежно, але державі була вигідна їхня присутність в Африці".

Читайте також: Країни Заходу засудили Малі за розміщення бійців ПВК "Вагнер"

Малі: 100 мільйонів євро для ПВК "Вагнер"

Але як проявляється присутність російських найманців в африканських країнах? Протягом кількох років ПВК "Вагнер" під керівництвом Євгена Пригожина міцно облаштувалась у різних державах Африки, охоплених конфліктами. Одна з них - Малі: супутникові знімки з аеропорту Бамако надали докази присутності в країні ПВК "Вагнер" на початку 2022 року. Аналітичний американський "Центр стратегічних та міжнародних досліджень" (CSIS) виявив тут нову військову базу, збудовану наприкінці 2021 року, яка, як підтвердили очевидці, була місцем дислокації для угруповання.

Тоді вже циркулювала цифра: десять мільйонів доларів США. Саме стільки військовий уряд Малі, мабуть, був готовий платити найманцям щомісяця. Це означає, що з національного бюджету на ці цілі щорічно витрачається понад 100 мільйонів - приблизно вдвічі більше, ніж бюджет міністерства юстиції на 2023 рік чи три чверті транспортного бюджету. Виходячи з урядового звіту, 2022 року в бюджеті з'явилася додаткова сума в 71,5 мільярда африканських франків, що відповідає 100 мільйонам євро. Призначалися гроші для Національного агентства державної безпеки (ANSE), яке, судячи з усього, фінансує діяльність підрозділів російської приватної військової компанії.

Але режим зараз перебуває під міжнародними санкціями, зокрема, з боку західноафриканського економічного альянсу ECOWAS. Гроші в урядовій скарбниці вичерпуються, борг Малі перед ПВК "Вагнер" зростає. Водночас, за даними кількох джерел, "вагнери" отримали доступ до кількох золотих копалень у країні.

Читайте також: HRW звинуватила російських найманців у вбивствах та тортурах жителів ЦАР

ЦАР: повна залежність від ПВК "Вагнер"

У Центральноафриканській республіці (ЦАР), де після десятиліть громадянської війни мирна угода була підписана лише у лютому 2019 року за президента Фостена Арканжа Туадера, вплив ПВК "Вагнер" ще більший. Тут, на думку різних оглядачів, він поширюється на багато прибуткових сфер, контрольованих державою, таких як нафтовий сектор або - як і в Малі - золотодобувна галузь. Компанії з Канади та ПАР втрачають свої ліцензії, мадагаскарська - близька до Росії - отримує нову концесію.

Вплив ПВК "Вагнер" у ЦАР великий і на найвищому рівні: з 2018 року російські найманці забезпечують особисту охорону президентові Туадері. А до його радників уже давно входить людина, яка має тісні зв'язки з головою ПВК "Вагнер" Євгеном Пригожиним.

Представник громадянського суспільства Центральної Африки Поль Кресен Бенінга спостерігає за цим із занепокоєнням: "Центральноафриканська республіка не виграє від цих подій, - каже він DW. - Швидше, виграють росіяни". Його турбує, що ПВК "Вагнер" втручається у внутрішньополітичні справи країни: "Ми досягли того моменту, коли це підриває здатність ЦАР проводити свою політику без тиску", - каже Бенінга.

Але місцева влада практично не має можливості вийти з-під впливу ПВК "Вагнер", вважає колишній міністр комунікацій та національного примирення автор книги "Африка не потребує Путіна" ("L'Afrique n'a pas besoin de Poutine") Адрієн Пуссу. "Президент Туадера - заручник ПВК "Вагнер", і він це знає, - каже Пуссу у розмові з DW. - Тому, незважаючи на невдалий заколот "вагнерівців", ситуація залишиться тупиковою доти, доки у справу не втрутиться ще більша сила" .

То що ж далі відбуватиметься з бізнесом ПВК "Вагнер" в Африці? Цей бізнес надто прибутковий і важливий для Москви, щоб відмовитись від нього, впевнені експерти. Історикиня Ірина Філатова, яка досліджувала зв'язки між РФ та Африкою, зазначає, що ПВК "Вагнер" має мережу дочірніх компаній. "Вони можуть бути перейменовані, працювати під одним брендом або діяти незалежно", - каже Філатова. І все ж, на її думку, те, як кожна з цих груп позиціонуватиме себе в майбутньому, повністю залежить від долі їхнього господаря Євгена Пригожина, яка, зараз, "цілком незрозуміла".