Психолог: Від думки про смерть ще ніхто не вмер

DW: Через нинішню епідемію коронавірусу ми несподівано опинилися в зоні ризику: суспільне життя обмежено, кордони закрито, фактично оголошено надзвичайний стан, мільйони дітей не можуть більше ходити до школи. Нам випало пережити кризу, що породжує страх і паніку в багатьох європейців. Як з точки зору експерта можна описати страх, який зараз відчувають чимало людей?

Юрґен Гоєр (Jürgen Hoyer): Страх існує для того, щоб спрямувати увагу людини на небезпеку. Тож те, що в даний час люди бояться, - цілком природно. Приміром, для когось цілком природно боятися через поширення коронавірусу, якщо така особа належить до групи ризику. Крім того, є ще непевне відчуття загрози, адже ніхто достеменно не знає, як воно далі буде. Острах перед невідомим - один з первісних людських страхів. Нам невідомо, скільки часу це триватиме або які будуть наслідки кризи. Відчуття дискомфорту посилює те, що ми як індивідууми не можемо контролювати ситуацію. Саме цей стан породжує найбільший страх.

Як найкраще впоратися зі страхом? Чи є якісь диво-ліки від нього?

Немає жодного засобу чи трюку, що міг би змусити зникнути цю емоцію, тому що тоді людина просто стала б заперечувати реальність. Той, хто тепер боїться, - просто чесна людина. Найкращий спосіб впоратися з цим - сказати: страх є, на душі недобре - але що тут такого? Адже страх демонструє точнісінько той самий перебіг, як й інші емоції - з'являється і зникає. Протягом найближчих кількох тижнів не мине й дня, щоб люди не переймалися питанням навколо ситуації з коронавірусом. Наслідки теж непевні - як не крути, а все буде не таким, як раніше. Звісно, що в такій ситуації людина хвилюється.

Але колись настане момент, коли увага цілком мимовільно переключиться на інші речі. Зрештою, кінець світу через це не настане. Природа навколо нас не зникне, так само як і наш будинок чи автомобіль. Абсолютно, десь там чекає небезпека - але вона не ставить під загрозу геть усе, а лише деякі аспекти життя.

Щодня доводиться чути про смерті, спричинені викликаною коронавірусом легеневою хворобою. Тож виходить, що думка про смерть відіграє неабияку роль в наш час. Це непроста тема для розмови, чи не так?

Люди, що належать до групи ризику, мусять бути обачні й обережні, щоб не заразитися. У людей старшого віку набагато вище ризик померти від цієї хвороби через слабшу імунну систему й погіршення роботи внутрішніх органів. Звісно, що родичі таких людей не хочуть пережити смерть близької людини, тож говорити про таке - цілком доречно. Тему смерті завжди люблять уникати в розмовах і ставляться до цього, як до своєрідного табу. Але такий підхід неправильний, адже від думки про смерть ще ніхто не вмер.

З метою уповільнити подальше поширення вірусу багато людей тепер працюють з дому і скоротили свої соціальні контакти до мінімуму. Що б Ви порекомендували, щоб соціальна дистанція і карантин не призвели згодом до руйнівних наслідків?

Це шанс імпровізувати і бути творчим. Потрібно подумати, чим справді варто було б зайнятися. Крім того, з'являється нагода для фізичних вправ, адже ніхто не забороняв займатися спортом під час карантину. Якщо комусь до душі читати і вивчати щось нове, карантин так само стає нагодою для цього. Та й доступ до інтернету ніхто не перекривав, і смартфон у кожного під рукою. З людьми можна спілкуватися й у такий спосіб. Є безліч різноманітних речей, які можна робити, крім того що дивтися серіали та сидіти перед телевізором. Дехто міг би владнати недовершені справи або втілити задуми, відкладені на потім. Карантин, приміром, може стати чудовою нагодою, щоб скласти нарешті податкову декларацію.

Чи можуть пандемії на кшталт коронавірусу викликати психологічні проблеми?

Короткострокова тривога організму не зашкодить. Однак обмежені можливості для діяльності в повсякденному житті шкідливі для осіб, які мають схильність до депресії, смутку, тривоги чи апатії. Це недобре для таких людей. Як я казав раніше, потрібно бути якомога активнішим. Якщо подумати, у власних чотирьох стінах також можна добре провести час. Що може бути кращого за добру розмову, а таке доступне за будь-якого часу, навіть під час карантину.

Юрґен Гоєр - професор поведінкової психотерапії в Технічному університеті Дрездена. Головний напрямок його досліджень - тривожні розлади і депресії.