Приватні школи vs. державні: система освіти у ФРН дала збій?

"Якби в мене були кошти, я б віддала мою доньку у школу, де навчаються діти багатіїв. Це єдиний вихід з цієї системи", - каже Луїза (ім'я змінене), яка має дітей шкільного віку. На думку жінки, її діти не отримують тієї освіти, яку мали б отримувати: вчителі часто хворіють, а багато дітей практично не говорять німецькою. "Це ніби змагання навпаки. Так багато дітей потребують спеціальної підтримки, що вчитель концентрується тільки на цьому. А талановитим дітям через це бракує індивідуального супроводу", - пояснює Луїза.

Для себе особисто Луїза знайшла рішення: вона віддала дітей до католицької школи в Берліні. Школу вона обрала не з релігійних міркувань. "Там панує дружня атмосфера, мені це подобається", - зазначає Луїза. Та й щомісячні платежі жінці по кишені: школа коштує від 180 до 360 євро залежно від доходу батьків. 

У Німеччині приватна школа, на відміну від державної, функціонує та утримується установами на кшталт церковних організацій, об'єднань, товариств або ж приватними особами.

Навчання у державних школах та університетах ФРН є безкоштовним. Але дедалі більше батьків готові платити в середньому 2030 євро щорічно за навчання дитини в приватній школі. Щоправда, таку можливість мають далеко не всі батьки в країні, де середній щомісячний дохід не перевищує 4000 євро за вирахуванням податків.

Тим не менш, останні дані Федерального статистичного управління свідчать про зростання: майже 10 відсотків учнів відвідували приватну школу в 2022-23 навчальному році, 20 років тому таких було лише шість відсотків. А оскільки більшість приватних шкіл у Німеччині отримують субсидії від держави, плата за навчання у них досі залишається відносно низькою порівняно зі США (16 050 доларів США) або Великобританією (17 677 доларів США).

Читайте також: Слухання у ПАРЄ: До європейських шкіл треба ввести українські студії

Шкільна система Німеччини потребує реформ

Німеччина - четверта за розмірами економіка у світі. Але її шкільна система дала тріщини. Будівлі освітніх закладів буквально розвалюються і часто закриті на ремонт. Як і в країні в цілому, діджиталізація в школах відбувається повільно: комп'ютери - рідкість, а Wi-Fi відсутній. Вчителів катастрофічно не вистачає, а рівень їх захворюваності високий. Багато з них залишають професію через виснаження та погані умови праці. Покоління з років бебі-буму виходить на пенсію.

Останнє дослідження PISA, проведене Організацією економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), засвідчило: німецькі дев'ятикласники показали гірші результати, ніж будь-коли раніше, особливо в математиці, природничих науках і читанні. Тепер фахівці ламають голову - коли країна поетів і мислителів повернула не у той бік в плані освіти?

Читайте також:  Вакансії для біженців у Німеччині: українські вчителі в німецьких школах

Однією з причин, яку часто називають, є міграція. Тим часом уже близько 217 тисяч українських дітей-біженців зараз відвідують школи в Німеччині. Проте, "у гімназіях, де мігрантів майже не залишилося, успішність також різко впала. Ми маємо справу не лише з проблемою, пов'язаною з міграцією", каже Марсель Гельбіґ (Marcel Helbig), експерт з питань освіти Інституту процесів освіти ім. Лейбніца.

Більше того, школярів у Німеччині стає дедалі більше. За даними Федерального статистичного відомства, у 2023 році до школи пішли 830 тисяч учнів - більше, ніж будь-коли за останні 20 років.

Соціально-економічний розрив

Справжньою проблемою, на думку багатьох експертів, є структура самої шкільної системи. У федеративному устрої Німеччини освіта є справою кожної з федеральних земель. По факту це - "ковдра з клаптиків" різних типів шкіл.

У Німеччині більшість дітей ідуть до початкової школи за місцем проживання. Лише в містах батьки мають вибір між кількома школами. Рішення про те, чи може дитина відвідувати гімназію, ухвалюється рано, зазвичай у віці близько 10 років.

Читайте також: Як панельна будівля стала найнезвичайнішою школою Німеччини

Штефан Кеппе (Stephan Köppe) є доцентом кафедри соціальної політики в Університетському коледжі Дубліна. Він каже, що, наприклад, у Нойкельні - одному з найбідніших районів Берліна - батьки з вищою освітою навряд чи обиратимуть для своїх дітей школу в районі, де мешкає родина. "Дослідження показують, що батьки уже вдаються до фальсифікацій зі своїми адресами, щоб віддати дітей у кращу школу в іншому районі", - зазначає експерт.

Те, що може бути хорошим рішенням для окремої дитини, не обов'язково є таким із соціальної точки зору. Це пов'язано з тим, що діти з неблагополучних соціально-економічних верств населення маргіналізуються - їх "виштовхують" та ізолюють у державних школах у бідних міських районах. Зрештою, це погано впливає на соціальну згуртованість, пояснює Гельбіґ. Він наводить приклад маленького містечка в Тюрингії, де є дві державні та дві приватні школи. В останніх немає дітей з мігрантським походженням або з батьками, які залежать від соціальних виплат.

"Багатьох батьків з соціально вищих верств, особливо з академічною освітою, приваблює модель приватної школи. Насправді складно сказати, чи вважають вони, що там така вже чудова педагогіка, чи це пов'язано з тим, що вони просто не хочуть віддавати своїх дітей до державних шкіл через те, що там, зокрема, дуже велика частка іммігрантів", - розмірковує Гельбіґ.

Читайте також: Занедбані школи у Німеччині: більше дітей, менше грошей

На шляху до соціальної нерівності?

Саме у цьому і полягає побоювання, що відвернення освічених, заможних батьків від державної шкільної системи може призвести до посилення соціальної нерівності.

Штефан Кеппе аналізує систему державних шкіл у Німеччині, Швеції та США з наукової точки зору. Він зазначає, що немає жодних доказів того, що діти навчаються краще у приватних школах, ніж у державних. За його словами, успішність навчання дітей у Німеччині досі пов'язують з їхнім соціально-економічним походженням. "Що насправді турбує, так це те, що це вказує або на справжню неприязнь до державної шкільної системи, або на культурні зміни, які ще не були досліджені", - наголошує Кеппе.

Основний закон ФРН гарантує право на створення приватних шкіл. Першочергово ішлося про забезпечення релігійного розмаїття Німеччини. "З точки зору демократії, я б не виступав за заборону або скасування приватних шкіл, - каже Штефан Кеппе. - Однак питання полягає у тому, чи варто їх заохочувати?"

Німеччина ще далека від тої нерівності, яку приватні школи створили в освітніх системах таких країн, як США чи Великобританія. "Однак з часом приватні школи можуть призвести до ще більшої нерівності й тут", - припускає Кеппе. Найбільшу проблему він бачить у тому, що в Німеччині занадто рано відбувається розподіл дітей для подальшого навчання в різних типах середньої школи.