Парад вермахту та Червоної армії в Бресті: як це відбувалось

Брест, 22 вересня 1939 року. Німецький військовий оркестр та стрій червоноармійців під час спільного параду частин вермахту та Червоної армії. Повз йшли танки та бронетранспортери, марширували у похідних колонах із прапорами солдати "третього рейху" та РСЧА, а радянський військовий оркестр (він залишився за кадром) грав "Інтернаціонал".

"Персона нон ґрата": дипломатичною мовою це "небажана персона". Фотографіями "нон ґрата" назвав знімки спільного параду вермахту та РСЧА в Бресті та підготовки до нього автор книги "Фотографії диктатури". Деякі російські історики та офіційні особи продовжують стверджувати, що був не парад, а "урочистий марш", "церемоніальна хода". Утім, суті справи це не змінює.

На трибуні: Семен Кривошеїн (у темній кожанці), генерали Гайнц Ґудеріан, командир піхотної дивізії Моріц фон Вікторін та командир танкової групи Вальтер Нерінґ. Усі ці німецькі генерали воювали пізніше на Східному фронті. Особливо відзначився Нерінґ, за що його неодноразово нагороджували, і Ґудеріан, який у 1941 році дійшов до Москви.

Генерал Ґудеріан та комбриг Кривошеїн чудово розуміли один одного та спілкувалися без перекладача. Обидва добре володіли французькою мовою: Ґудеріан - з дитинства, а Кривошеїн вчив її у військовій академії та удосконалював у 1935 році у Франції, де був у службовому відрядженні. Французька була його робочою мовою і під час громадянської війни в Іспанії, де Кривошеїн командував танковим загоном.

У 1964 році Семен Кривошеїн (на знімку праворуч), на той час генерал-лейтенант запасу, кавалер трьох орденів Леніна, трьох орденів Червоного прапору та інших нагород, випустив книгу спогадів під назвою "Міжбур'я". Про вторгнення в Польщу та спільний військовий парад у Брест-Литовську пише стримано, стверджуючи, що жодного параду не було, а була "хода урочистим маршем".

Так вітали одне одного у містечку Янів війська вермахту та РСЧА. Через тиждень після підписання в Москві "пакту Молотова-Ріббентропа" з його секретним протоколом Гітлер напав на Польщу. 17 вересня без оголошення війни польський кордон перейшли зі сходу частини Червоної армії: 21 стрілецька та 13 кавалерійських дивізій, 16 танкових та 2 моторизовані бригади, понад 600 тисяч осіб.

Братання у вересні 1939 року, звісно, не було: цього не допускали командири. Уже занадто крутим був розворот. Ще зовсім нещодавно у СРСР писали про "кривавий фашистський режим", а у нацистській Німеччині - про "єврейський більшовизм", а нині "третій рейх" та сталінський Радянський Союз - союзники.

Німецькі мотоциклісти та командирський танк Червоної армії Т-26.

З Москви дали команду, щоб у перемовах з німцями у Брест-Литовську обов'язково брав участь і політпрацівник. Ним став батальйонний комісар Філіп Боровенський. На знімку він на передньому плані у шоломі, поряд з броньовиком.

Домовлялися офіцери обох армій не лише про те, як встановити демаркаційну лінію, яку музику гратимуть на параді військові оркестри, і про інші подібні формальності. За кулісами залишилися перемовини про видачу гестапо німецьких та австрійських комуністів, що втекли з "третього рейху" у Радянський Союз. Про ці наслідки німецько-радянського "братерства по зброї" теж пише Ґергард Пауль.

Атмосфера у Бресті (тоді він називався Брест-Литовськом) 20-22 вересня була тепла. Але, схоже, що не всім це нове "бойове товаришування" подобалось. Чи, можливо, офіцер Червоної армії на знімку просто незадоволений тим, що його знімає німецький військовий фотограф?

У командирському легковому авто - офіцер вермахту. На задньому плані - місцеві жителі. У кадр потрапили напевно випадково.