Палестинці на Близькому Сході: де та як вони живуть?

Палестинці на Близькому Сході є різнорідним населенням, що налічує близько семи мільйонів осіб і має різний правовий статус. Живуть вони переважно в Ізраїлі, Секторі Гази, на окупованому Ізраїлем Західному березі річки Йордан, у Лівані, Сирії, Єгипті та інших державах регіону. "Ані близькосхідні країни, які їх приймають, ані країни Європи не мають точних даних (щодо кількості. - Ред.)", - повідомила DW координаторка програми Близького Сходу і Північної Африки в Європейській раді з міжнародних відносин Келлі Петілло.

Близькосхідне агентство ООН для допомоги палестинським біженцям та організації робіт (БАПОР) заявляє, що цього року воно надало допомогу приблизно 5,9 мільйона осіб у 58 таборах біженців у Йорданії, Лівані, Сирії, Секторі Гази та на Західному березі річки Йордан, включаючи Східний Єрусалим. Однак БАПОР присутні не у всіх арабських країнах, і не кожен палестинець є біженцем. 

За визначенням агентства ООН, ті особи, чиїм місцем проживання була Британська мандатна Палестина "в період з 1 червня 1946 року по 15 травня 1948 року і хто втратив будинок та кошти для існування внаслідок конфлікту 1948 року", мають право на реєстрацію як біженці разом зі своїми нащадками. Агентство ООН також допомагає людям, переміщеним у регіоні внаслідок Шестиденної війни у 1967 році.

Читайте також: "Від річки до моря" - що означає пропалестинське гасло

"Накба" у перекладі з арабської - "катастрофа"

15 травня для палестинців - День виходу, "Накба", що в перекладі означає "катастрофа", яка, як вони вважають, наступила з утворенням держави Ізраїль у 1948 році, коли після першої арабо-ізраїльської війни сотні тисяч палестинців були змушені залишити свої землі. На другий день після проголошення створення Ізраїлю - 15 травня 1948 року - армії п'ятьох арабських країн, які не погодилися з резолюцією №181 Генасамблеї ООН від 29 листопада 1947 року про поділ Британської Палестини та створення там двох держав - єврейської та арабської - почали війну проти Ізраїлю.

Кінцевою метою дій країн Арабської ліги було знищення новоствореної ізраїльської держави і, згідно з заявленою під час вторгнення декларацією, "створення об'єднаної держави Палестина на основі демократичних принципів, які забезпечать за всіма її жителями рівність перед законом".

Війна супроводжувалася масовим (за різними оцінками - від 520 тисяч до понад 900 тисяч осіб) виходом арабського населення з територій, що потрапили під контроль Ізраїлю. З іншого боку, після рішення ООН про поділ Палестини понад 800 тисяч євреїв було вигнано або втекло з арабських країн до Ізраїлю та деяких інших країн.

"Прагнення досягти права на повернення стало центральною ознакою палестинської ідентичності", - сказав DW співробітник відділу Африки та Близького Сходу Німецького інституту міжнародних відносин та безпеки Петер Лінтль (Peter Lintl).

Хоча право на повернення палестинців було включено до резолюції №3236 Генасамблеї ООН від 1974 року та до Женевської конвенції 1951 року, воно перестало відігравати помітну роль у палестино-ізраїльських переговорах в Осло у 1994 році, а в резолюціях Ради Безпеки ООН щодо конфлікту між ізраїльтянами та палестинцями воно взагалі не фігурує, констатує Петілло.

Читайте також: Накба - "катастрофа" палестинців на тлі заснування Ізраїлю

Палестинці в Лівані

За даними БАПОР, станом на липень 2023 року в Лівані було близько 250 тисяч палестинських біженців. За іншими підрахунками, їх там майже 500 тисяч, каже Петілло, додаючи, що перепис населення не проводився у країні вже майже 100 років. За її словами, влада побоюється, що точні дані щодо чисельності населення можуть змінити демографічні критерії, які своєю чергою є основою для політичного процесу в Лівані.

З 1943 року Ліван дотримується системи влади, що базується на релігійному пропорційному представництві: прем'єр-міністр має бути мусульманином-сунітом, президент - християнином, а речник парламенту - мусульманином-шиїтом.

За даними БАПОР, близько 80 відсотків палестинських біженців у Лівані живуть за межею бідності. Десятиліття структурної дискримінації у сфері зайнятості та відмова у праві на володіння власністю посилилися нинішньою економічною кризою. "Я б сказала, що Ліван - найбільш ворожа країна стосовно палестинців і взагалі всіх біженців, яких він приймає", - вважає Петілло.

Палестинці в Йорданії

У Йорданії понад 2,2 мільйона осіб зареєстровано як палестинські біженці. Йорданське Хашимітське королівство - єдина арабська країна, яка надала громадянство палестинцям, що прибули туди після "Накби". "Більше половини населення Йорданії - палестинці, сама королева Ранія має палестинське коріння, а питання про палестинську державність користується величезною підтримкою населення та уряду", - зазначає Петілло.

Однак король Абдалла II дав зрозуміти, що Йорданія не прийматиме більше біженців у результаті війни в Газі, приводом для якої став напад 7 жовтня на Ізраїль з боку ХАМАС, радикального ісламістського руху, визнаного ЄС, США та більшістю країн Заходу терористичною організацією.

Палестинці в Єгипті

"Ситуація з палестинськими біженцями в Єгипті - найневизначеніша. Вони живуть у правовому вакуумі", - продовжує Петілло. При цьому Єгипет не є країною, де представлено агентство БАПОР, і "статистика щодо палестинських біженців тут коливається між 70 тисячами та 134 000 тисячами осіб", додала експертка.

Єгипет має єдиний прикордонний перехід із Сектором Гази, який не веде із Гази до Ізраїлю, проте президент Єгипту Абдель Фаттах ас-Сісі неодноразово заявляв, що КПП Рафах не стане в'їзним пунктом у країну для палестинців із Гази.

Палестинці в Сирії

БАПОР управляє дев'ятьма офіційними та трьома неофіційними таборами для 438 тисяч палестинських біженців у Сирії.

Громадянська війна у цій країні погіршила становище біженців, за останні 12 років інфраструктуру для надання допомоги було значно зруйновано. У 2021 році опитування БАПОР показало, що 82 відсотки палестинців у Сирії, які отримують фінансову допомогу, живуть в абсолютних злиднях, а близько 120 тисяч біженців знову шукають притулку в сусідніх країнах.

Читайте також: На що перетворилося життя палестинців у Cекторі Гази

Палестинці в Ізраїлі, на Західному березі річки Йордан та у Секторі Гази

За даними Палестинського центрального статистичного бюро, після "Накби" 1948 року в Ізраїлі залишилося 154 900 палестинців. Тоді як Центральне статистичне бюро Ізраїлю вказує, що до 2020 року їхня кількість збільшилася вдесятеро, перевищивши 1,5 мільйона осіб, що становить близько 17 відсотків населення країни.

Існують різні терміни позначення цих палестинців, яких часто називають ізраїльськими арабами чи арабськими громадянами Ізраїлю. Деякі віддають перевагу терміну "палестинські громадяни Ізраїлю", пояснив DW старший редактор ізраїльського журналу +972 та аналітик палестинської політичної мережі Al Shabaka Амджад Іракі. "Термін "ізраїльські араби" у минулому навмисно використовували для заперечення "палестинськості", - додав він.

Читайте також: Хто такі палестинці, які живуть в Ізраїлі?

Однак порівняно з приблизно трьома мільйонами палестинців на Західному березі річки Йордан і 2,2 мільйона - у Секторі Гази, більшість із яких є визнаними біженцями, арабські громадяни Ізраїлю "юридично привілейовані", каже Іракі. Лінтль натомість вважає "примітним той факт, що після 7 жовтня в арабському світі саме палестинці, які живуть у Ізраїлі, гранично чітко дистанціювалися від терористичних атак ХАМАС".