Німці на "Євробаченні": Якщо конкурс фрік-шоу, то ми - фріки

В інтерв'ю DW учасники рок-гурту Lord of the Lost, які представляють Німеччину на "Євробаченні-2023" у Ліверпулі, розповіли, чому вони - не новий "Рамштайн", що думають про війну в Україні, а також чи є вони буйними рокерами або занудами.

DW: Вас знають у Німеччині, тепер знають і на "Євробаченні". Але багато хто бачить вас уперше і каже: "О, це другий Rammstein". Це вас нервує?

Кріс Гармс (Chris Harms): Ні, на нерви нам це не діє, адже ми розуміємо, звідки таке порівняння. Якщо люди в основному слухають поп, рідко стикаються з більш жорсткою музикою, при цьому думають про Німеччину і вона їм хоч трохи подобається... Кожен знає Rammstein, і люди часто намагаються все розкласти по поличках, щоб визначити для себе, що є що. Ми не звучимо як Rammstein, та й не виглядаємо як вони. Ми - дві дуже індивідуальні групи. Але якщо дивитися на нас збоку, то... ми все розуміємо. І якщо таке порівняння комусь допомагає визначитися, то нехай так і буде.

Якщо ще говорити про забобони, то для багатьох "Євробачення" - це свого роду фрік-шоу. Чому ви все ж таки вирішили в ньому брати участь?

Пі Штофферс (Pi Stoffers): На конкурсі святкують різноманіття, відкритість і повагу, і якщо це фрік-шоу, то таке позначення більше говорить про того, хто говорить, ніж про захід, чи не так?

Герріт Гайнеман (Gerrit Heinemann): Тоді я залюбки буду фріком, якщо дивитися на це так.

Кріс Гармс: Я не вважаю себе фріком, для мене в цьому слові немає нічого позитивного, може, за винятком ситуацій, коли людина каже: "У мене сьогодні дивакуватий (fricky) настрій". Але якщо це фрік-шоу, то ми безумовно фріки (сміється).

Читайте також: Євробачення-2023: що потрібно знати про конкурс у Ліверпулі

У будь-якому разі це веселий і доброзичливий захід. Але чи є "Євробачення" доречним за часів великої війни в Європі?

Кріс Гармс: Очевидно, що проблематика війни в Україні тут усюди присутня. Звісно, не коли музиканти виступають на сцені, але вона є темою. Це видно скрізь за кольорами (оформлення конкурсу. - Ред.). У світі завжди десь триває війна. Якщо людям можна дати надію завдяки позитиву, за допомогою шоу, яке принесе їм радість, і в Україні цієї ночі, в яку, хочеться сподіватися, не падатимуть бомби, люди подивляться шоу, гарно проведуть час і завдяки цьому знайдуть надію, то це важливо. Якщо десь у світі йде війна, і всі через неї тільки плачуть, то вона ніколи не припиниться.

Через війну Росію і Білорусь усунули від участі в конкурсі. Однак багато музикантів у цих країнах не підтримують владу і виступають проти війни. Їм довелося тікати зі своїх країн. Є ідея - надати цим музикантам шанс виступити на "Євробаченні", так би мовити, під нейтральним прапором, як у спорті. Що ви про це думаєте?

Кріс Гармс: Гарна ідея. Мені вже не раз ставили таке запитання. Ця ситуація - палиця з двома кінцями. Ми розуміємо, чому країни з політичних причин усувають від участі в конкурсах і спортивних змаганнях, як зараз Росію. У минулому таке вже траплялося з іншими державами через агресивні війни або з інших схожих політичних причин. Ми це розуміємо.

Але ми також знаємо, що в таких автократичних режимах часто не всі люди підтримують те, що відбувається, але у них немає можливості виступити проти. У нас багато відомих у Росії друзів, фанатів, від яких ми знаємо, що вони, якби відкрито висловилися всередині країни, опинилися б у в'язниці. Ми також знаємо людей, які втекли з Росії. Тому хоча й зрозумілі причини, через які Росія не бере участі в конкурсі, відбувається це за рахунок артистів, які не підтримують війну і водночас не можуть виступати.

Якби ми ухвалювали рішення, то всі країни виступали б під нейтральним прапором, і це був би музичний конкурс без національностей, тому що кордони встановлюють люди.

Вашими виступами, зовнішнім виглядом, тим, що ви співаєте, говорите, ви також подаєте сигнал толерантності. А які ви в приватному житті? Ви всі, може, як Кріс, який вранці маже бутерброди синові й відводить його до школи? Тобто на роботі ви буйні рокери, залучаєте еротичних моделей у ваші кліпи, а в приватному житті абсолютно звичайні зануди, може, за винятком стилю одягу?

Кріс Гармс: Зараз це теж шоу (показує на свої райдужні гольфи).

Ніклас Каль (Niklas Kahl): А що, та людина, яка відводить дитину до школи, одразу вважається занудою? Ну, тоді окей!

Читайте також: TVORCHI перед "Євробаченням": Ми не хочемо, щоби нас жаліли

Кріс Гармс: Так! Ми обидва зануди (сміється).

Клаас Хельмеке (Klaas Helmecke): Я б сказав, що ми, в принципі, менш занудні, ніж інші, інакше б ми не опинилися там, де перебуваємо. Тому що ми перетворили своє захоплення на професію. І сам факт, що в нас є таке хобі, робить нас трохи особливими або неповторними.

Кріс Гармс: Учасник рок-гурту не є за визначенням цікавішою людиною. Якщо хтось із задоволенням продає і купує автомобілі, і він - продавець автомобілів, то, на мій погляд, він не є нудною людиною. Він живе своєю мрією, і, можливо, він боровся за цю мрію так само наполегливо, як ми боремося за нашу. Або ж людина обрала професію вихователя в дитячому садку...

Ніклас Каль: І такі люди потрібні. Інакше в кого я куплю машину, хто виховуватиме моїх дітей?

Кріс Гармс: У мене проблема з поняттям "нудна людина". Я розумію, що мається на увазі, але все одно хочеться відреагувати. Ці люди не є нудними.

І толерантність - не вулиця з одностороннім рухом. Ми, рок-музиканти, теж хочемо, щоб нас приймали такими, якими ми є, як і вихователя дитсадка чи продавця.

Як би вам хотілося: з яким почуттям усі ці "ненудні люди" мають прокинутися в неділю, 14 травня, після фіналу "Євробачення"?

Кріс Гармс: Я радий будь-якому почуттю людей. Я думаю, ми точно не хочемо викликати у людей байдужість. Я, скоріше, буду радий думці про нас: "Вони були жахливими", ніж: "Мені байдуже, що там було". Звісно, нас найбільше потішить, якщо хтось скаже: "Вони виступили класно". Однак, на мій погляд, байдужість набагато гірша, ніж негативна реакція.