Багатогранний образ Анґели Меркель у ЗМІ
Її порівнювали і з Гітлером, і з доміною, і з матір'ю Терезою. Дивіться, як преса реагувала на зміну іміджу канцлерки ФРН Анґели Меркель.
Євро або батіг?
У 2011 році, у розпалі європейської боргової кризи, іспанський сатиричний журнал El Jueves зобразив канцлерку ФРН в образі доміни. "Клеймо або батіг?" - запитує вона Маріано Рахоя, який на той момент обіймав посаду глави уряду Іспанії. "Як вийде", - скиглить він у відповідь. Карикатурою журнал хотів сказати, що умови отримання Іспанією фінансової допомоги були занадто жорсткі.
Порівняння з Гітлером
Греція також виявилася в епіцентрі європейської боргової кризи. Країні було не вижити без фінансової допомоги. Меркель пообіцяла сприяння, але натомість зажадала жорстких заходів економії. Грецька преса - наприклад, щоденна газета Demokratie від 9 лютого 2012 року - проводить паралелі з німецькою окупацією Греції під час Другої світової війни.
Меркель у концтаборі
Алюзії на "третій рейх" з'являються і в польських газетах. У 2013 році правий щотижневий журнал Uwazam Rze зобразив Меркель в образі ув'язненої концтабору. Приводом став один німецький телевізійний фільм, присвячений подіям Другої світової війни. У Польщі сприйняли як порушення історичної правди те, як у фільмі була показана польська Армія Крайова і як були представлені німці.
Покерфейс у Пекіні
Незворушне обличчя й пронизливий погляд - так змалював Меркель цей китайський журнал у грудні 2011 року, що говорить про певну повагу до канцлерки ФРН. Номер вийшов напередодні візиту Меркель до Китаю, де вона обговорювала роль Китаю в стабілізації Єврозони з прем'єром Державної ради КНР Вень Цзябао.
Термінатор Меркель
Імідж всесильної політикині міцно приклеївся до Меркель. У червні 2012 року британський політичний журнал New Statesman зобразив канцлерку ФРН в образі Термінатора з однойменного бойовика з Арнольдом Шварценеґґером (Arnold Schwarzenegger). На думку журналу, Меркель є найнебезпечнішим німецьким лідером з часів Адольфа Гітлера - навіть більш небезпечним, ніж такі правителі, як Кім Чен Ин.
Добра Анґела
У 2015 році імідж Меркель різко змінився. Після того, як Угорщина відмовилася приймати сирійських біженців і виникла загроза гуманітарної катастрофи, Меркель ухвалила доленосне рішення - вона відкрила для біженців кордони Німеччини. Її фраза "Ми впораємося!" увійшла в історію і принесла Меркель більше популярності, особливо за кордоном.
Шкода, що не француженка
Суворий імідж Меркель часів кризи Єврозони залишився в минулому. Тепер міжнародна преса підкреслює її людяність. У 2015 році французький журнал Le Point вийшов із заголовком "Неймовірна мадам Меркель. Якби тільки вона була француженкою...", що констатує її метаморфозу з "суворої" в "щедру" мадам.
Канцлерка вільного світу
У 2015 році журнал Time Magazine присвоїв Меркель титул "Людина року" і назвав її "канцлеркою вільного світу". Вона використовує своє милосердя як зброю, йдеться в публікації. Художник з Північної Ірландії Колін Девідсон, чий портрет Меркель прикрашає обкладинку, спробував вловити "гідність, милосердя і людяність канцлерки".
Дежавю з Польщі
Милосердя й людяність все ще відмовляються бачити у Меркель польські ЗМІ. Щотижневий журнал Wpros в січні 2016 року вийшов під заголовком "Вони хочуть знову контролювати Польщу". Фотомонтаж з канцлеркою ФРН в оточенні важливих представників ЄС, таких як тодішній президент Єврокомісії Юнкер, нагадує історичну фотографію Гітлера з його поштом.
Критичний погляд зсередини
У Німеччині імідж Меркель істотно потьмянів внаслідок її позиції щодо біженців. На виборах 2017 року її партія ХДС втратила багато голосів на користь правопопулістської "Альтернативи для Німеччини". Німці почали обговорювати коаліцію "Ямайка", яку могли б утворити християнські партії з лібералами і Зеленими. Так виглядали в той час сторінки німецьких газет і журналів.
Кінець епохи
У виборах 2021 року Меркель вирішила не брати участь. Вона добровільно йде з політичної арени після 16 років на чолі уряду Німеччини. У пресі і книгах зараз часто можна прочитати про кінець "епохи" як, наприклад, в біографії, написаній Урсулою Вайденфельд.