"Ми в дорозі". Як біженцям допомагає арт-терапія

На цегляній стіні біля входу в боннську арт-галерею Fabrik 45 на металевих вішалках висять кольорові та чорно-білі фотографії, прикріплені прищіпками для білизни. Кольорові - це кадри, зняті на мобільний телефон: хмари, вулиці, будинки, машини. Усе те, що бачать навколо біженці, які втекли до Німеччини від війни в Україні. Чорно-білі знімки - це професійні фото волонтерів боннської організації ZeSaBo, які допомагають людям, що прибули в країну. 

У сусідній залі арт-галереї розміщено малюнки дітей і дорослих із Сирії, Ірану, Іраку, Афганістану та інших країн, які тимчасово проживають у центрі первинного розміщення - у великому гуртожитку для біженців у Бонні.

На другому поверсі арт-галереї - малюнки дітей з України, які прибули разом із матерями або без нагляду дорослих до Німеччини 2022 року, рятуючись від війни.

Читайте також: Німці більше не готові приймати біженців? Про що сперечається влада

On the road - виставка про пережите

Усі ці малюнки та фотографії - експонати виставки on the road - "в дорозі". Експозиція стала підсумком роботи трьох проєктів, які проходили в Бонні в період із серпня 2022 року по червень 2023 року. Один із них вела художниця Ульріке Рессле (Ulrike Rößle).

"У мене в групі були лише хлопчики молодшого віку. Зі самого початку я абсолютно не знала, як їх посадити за стіл, щоб вони могли сконцентруватися і почати малювати. Вони були дуже активними, не могли всидіти на місці. Хтось постійно щось розповідав. Хтось весь час мовчав", - згадує Ульріке, показуючи дитячі роботи.

За її словами, багато хто з цих дітей уже поїхали з Бонна: хтось переїхав в інше місто, інші повернулися в Україну. "Я добре пам'ятаю наше перше заняття, - каже художниця. - Я попросила дітей намалювати те, що вони хочуть. І сказала їм, що на наступному занятті в нас буде певна тема. Тоді вони майже хором сказали, що на наступному занятті вони вже будуть удома. Я кивнула, мовляв, подивимося... Відтоді багато дітей поїхали, їм на зміну прийшли інші. Але кілька людей залишилися", - розповідає Ульріке. Вона показує малюнки: "Це робота Назара, це Платона, а ось Луки..."

Читайте також: Війна в Україні та стара німецька травма

"Коли нам було страшно, ми малювали"

Дев'ятирічний Платон разом із мамою Іриною та братом Василем приїхав із Харкова до Німеччини навесні торік. До того як виїхати з України, сім'я Платона провела кілька діб у підвалі, коли обстрілювали багатоповерхівку, в якій вони жили. І там, рятуючись від обстрілів, хлопчики малювали на стінах. "Малювали, коли було страшно або нудно, бо доводилося довго там сидіти", - каже Платон, і швидко переключається на тему сучасних комп'ютерних ігор і персонажа, якого в них досі бракує. Мама Платона - Ірина, займається графічним дизайном і до війни викладала в Харківській академії мистецтв. Тут у Німеччині вона стала учасницею проєкту фотографа Йо Гемпеля (Jo Hempel) під назвою "Люди і перспективи". Поки Платон малював, Ірина фотографувала.  А потім зробила каталог для виставки on the road.

На дитячих малюнках можна побачити зображення тварин і казкових персонажів, портрети рідних, танки, зруйновані будинки, солдатів, могили з хрестами - все упереміш. "Ви говорили з дітьми про все, що їм довелося пережити?" - питаємо Ульріке, розглядаючи дитячі малюнки. "Ні, говорили самі діти, а я їх слухала. Зрозуміти, що вони розповідають, допомагала перекладачка. Іноді, зізнаюся, я ледве стримувала сльози. Але частіше діти малювали те, що вони відчувають", - розповідає художниця.

Читайте також: Кількість біженців з України у Німеччині знижується

"Наші курси були свого роду терапією"

Серед дітей, які прибули з України, особливо в перші місяці війни, багато хто був психологічно травмований - війною і вимушеною втечею з рідного дому. Хтось втратив близьких, хтось бачив, як руйнувалися будинки і гинули люди, хтось бачив танки, що їхали, і чув стрілянину. Багато хто змушений був сидіти в підвалах, ховаючись від обстрілів. Діти з посттравматичним стресовим розладом, з панічними атаками, гіперактивні діти в стані стресу. "Наші курси були свого роду терапією. І, я думаю, вона принесла свої плоди. Дивіться, ось тут уже намальовано сонце...  хоча поки що і в оточенні чорних хмар", - показує один з малюнків Ульріке.

Поруч висять й інші малюнки - різнокольорові літери німецького алфавіту, намальовані в різній техніці. Це результат проєкту під назвою Kunst und Sprache ("Мистецтво і мова"). У січні 2023 року на спеціальних курсах біженців із Сирії, Ірану, Іраку та інших країн навчали німецької мови за допомогою олівців, фарб і пензликів. Примітно, що серед волонтерів, які беруть участь у цьому проєкті, були і біженці, які приїхали до Німеччини раніше. "Подивіться ось на цей малюнок, - каже волонтерка і координаторка проєкту Антьє Геллен (Antje Hellen). - Я знаю, хто його намалював, але не можу, на жаль, розповісти вам історію цієї жінки з Сирії".

На малюнку дерево, на якому лише один зелений листок, решта - чорні. Але в дерева вже є коріння. Авторка малюнка вже кілька років живе в Німеччині, чекаючи на рішення німецької влади щодо присвоєння їй статусу біженки. Про долю своїх дітей і чоловіка ця жінка нічого не знає.

Читайте також: Після року війни в Україні: чому ми втомлюємося від співчуття?

"Без паніки. Все буде добре" 

"Серед людей у гуртожитку багато тих, у кого за плечима важкі драми. Багато хто воліє нічого не розповідати про своє минуле. Найважче чоловікам. Адже вважається, що вони не повинні плакати. Їм доводиться придушувати свої емоції. Тому, коли до нас у проєкт приходили чоловіки, ми були раді стати для них хоча б невеликою віддушиною. Багато з них не знають, що з ними буде далі. І це дуже сильно пригнічує. Плюс до всього, так влаштована наша система - коли приїжджають одні біженці, про інших думають менше. Але ж інші теж нікуди не поділися, і, як і раніше, потребують багатьох речей", - розповідає Антьє.

Волонтери порівнюють цей проєкт із потягом, у якому випадково опинилися разом люди з різних країн, об'єднані бідою. Ніхто не знає, як довго їм їхати разом, але за цей короткий час вони можуть одне одному допомогти. А засобом комунікації виступає мистецтво.

За кілька сотень кілометрів від Бонна вже кілька років живе Нашван Наїф із Мосула. У селі, де він оселився, всі знають, що Нашван - художник. Свої картини чоловік виставляє в публічному просторі та в приватних галереях.

Про художника з Іраку розповіла одеситка Галина. Вона приїхала до Німеччини навесні 2022 року, рятуючись від війни. Незабаром у Галини виявили онкологічне захворювання. "Коли я дивлюся на картини Нашвана, я відволікаюся від важких думок, думаю про щось позитивне. Він - справжній художник, стільки свободи в його роботах. Дивлюся на них і вірю, що все налагодиться, забуваю про хворобу і про війну", - ділиться жінка.             

All good, dont panic ("Без паніки. Все буде добре") написано англійською на одному з малюнків. А на задньому тлі - вікно і дорога. Малюнки - це документи, свідчення тих жахів, які сталися з людьми в наш час. Малюнки - це частина особистої історії кожного біженця, або місто мрії, або щось, що людина втратила. Ці люди не обирали собі долю, але зараз вони змушені заново будувати своє життя. Вони в дорозі. І мистецтво допомагає їм вірити в те, що цей шлях буде світлим.

Читайте також: Колишня вчителька з Канади - про свої квіти замість куль у Бучі