Німецькі повії можуть знову повертатися до роботи

Штефані Клее (Stephanie Klee) за час пандемії принаймні не втратила свого почуття гумору. На питання про її вік вона лише віджартовується. "Не скажу тобі. Знаєш же, що усі повії брешуть", - кокетливо відповідає вона. Насправді ж Клее 58 років і вона - засновниця і голова Федеральної спілки сексуальних послуг (BSD) Німеччини. Вона і досі обурена тим, як повелися політики під час кризи. "Політики у часи коронавірусу повелися з нами нікчемно, вони свідомо на нас не звертали уваги. Те, що відбувалося з нами, повіями, нікого не цікавило! Але ж ми щонайменше настільки ж системноважливі, як і перукарі", - стверджує вона.

Минулого тижня Вищий адміністративний суд Мюнстера скасував заборону на надання сексуальних послуг у найбільш густонаселеній землі ФРН - Північному Рейні-Вестфалії. У більшості інших земель заборону теж зняли. "Багато хто не знав, чим заповнити холодильник на завтра. Вони залишились без заощаджень і мусили позичати гроші", - каже Клее і додає, що особливо важко прийшлося повіям зі Східної Європи: "Дехто тут сплачував податки, проте як іноземці вони не мали доступу до соціального захисту".

Галузь у програші

Галузь секс-індустрії - серед найбільш постраждалих від пандемії коронавірусу. 16 березня у Німеччині оголосили тотальну заборону на надання секс-послуг. Закрилися, принаймні офіційно, усі доми терпимості, райони червоних ліхтарів та сауни. Багато східноєвропейських працівниць найбільшого борделю у Європі - кельнського Pasha - стрімголов кинулися додому. Інші ж повії продовжили роботу нелегально - підшуковували клієнтів через інтернет, часто без жодних гарантій і захисту.

Однак найдревнішу професію не так то й просто заборонити. Клее розповідає, що телефон у неї не замовкав. "Чоловіки намагалися всіляко підтримувати контакт. Дзвонили, щоб навіть і просто поговорити", - каже вона.

Читайте також: В Німеччині підрахували кількість легальних повій-українок

Індустрію секс-послуг може спіткати та ж доля, що й ресторани та бари, які постали перед банкрутством, збанкрутував, зокрема, й бордель Pasha. "Багато бізнесів не переживуть цього, оскільки борги занадто великі, і невідомо, чи усі клієнти повернуться", - попереджає Клее. Незрозуміло і те, як виглядатиме майбутнє проституції за умов пандемії, вимог соціальної дистанції та масок. "Нам доведеться бути винахідливішими. Будемо повертатися до забутих практик. Тепер все буде не так механічно",  - інтригує вона.

Неефективна заборона

За проституцію можна боротися, як робить Штефані Клее, яка майже 20 років тому виборола своє право на визнання професії. Її можна засуджувати і пробувати її заборонити, як роблять чимало правозахисних організацій та політиків, які вважають проституцію сексуальною експлуатацією та зґвалтуванням. Анне Розенбах (Anne Rossenbach) ставиться до цього явища прагматично. "Заборони не допоможуть. Це нам продемонструвала криза коронавірусу. Проституція нікуди не зникла. Тепер повії можуть знову повернутися до легального заробляння грошей", - каже вона.

Розенбах консультує повій при Центрі соціальних послуг католицьких жінок у Кельні. З початку цього року вона проконсультувала більшу кількість повій, ніж зазвичай консультує за цілий рік. Комусь треба було допомогти поповнити баланс на мобільному телефоні для дзвінків у Румунію, хтось потребував продуктів харчування, а хтось - допомоги в оформленні соціальних виплат. З гордістю Розенбах розповідає про успіх проєкту на півночі Кельна, де для вуличної проституції створені всі умови - туалети, душові кабінки та навіть автомати з їжею. Уже 20 років ситуацію під контролем тут тримають міські соціальні служби. "Є і будка медичної служби. Наші послуги доступні 365 днів на рік і за останній рік не трапилося практично жодного насильницького інциденту", - каже Розенбах.

Читайте також: Коронавірус і німецькі борделі: як пандемія вбиває проституцію

Доступна альтернатива

У так званих "секс-боксах" для обслуговування клієнтів в автомобілях теж подбали про безпеку. У разі загрози жінка може забити на сполох і відкрити двері автомобіля, а водій - ні. "Та найважливіше, що тут присутні соціальні служби. Вони не лише займаються роз'ясненнями щодо венеричних хвороб, а можуть допомогти і тим, хто бажає залишити проституцію", - наголошує Розенбах. За її словами, у Німеччині повіям, які хочуть залишити професію, пропонують роботу у галузі догляду за хворими чи літніми людьми, що, на думку Розенбах, є неправильним. Вона завжди намагається зачепитися за біографію тих, хто прагне іншого життя. Може, хтось перервав навчання і тепер бажає повернутися до нього? Як правило, з проституції йдуть лише маючи чітку альтернативу. Центр соціальних послуг католицьких жінок пропонує для таких жінок спеціальну програму реабілітації.

1999 року Розенбах відстоювала у Бундестазі закон про проституцію, який мав полегшити життя повіям. Сьогодні ж пріоритетним вона вважає боротьбу із бідністю в країнах Східної Європи, у Болгарії та Румунії, звідки походять чимало працівниць індустрії. У самій же Німеччині, каже Розенбах, важливо збільшити кількість персоналу для усебічної допомоги зайнятим у сфері секс-послуг.