Це було 12 серпня 2008 року, коли російські війська підходили до Тбілісі. У столиці Грузії несподівано з'явилася делегація з п'ятьох глав держав - президентів Польщі, Литви, Латвії, Естонії та України.
Тоді президент Польщі Лех Качинський виступив із промовою від імені делегації на одній із центральних площ Тбілісі. "Наш сусід показав свою справжню суть. Саме Росія хоче підкорити собі сусідні країни. Ми кажемо "ні!" цьому!" Тоді ж він застеріг: "Сьогодні Грузія, завтра Україна, післязавтра країни Балтії, а потім, можливо, моя країна, Польща!".
Пророцтво справдилося
14 років по тому перша частина цього похмурого пророцтва збулася. Путінська Росія вторглася в Україну й апокаліптичні кадри зруйнованих міст, убитих мирних жителів, мільйонів біженців облетіли весь світ. Російська армія стоїть під Києвом. А всі ми з жахом спостерігаємо за цим.
Саме в цей момент до Києва прибуває делегація глав урядів Польщі, Чехії та Словенії. Прем'єр-міністра Польщі Матеуша Моравецького супроводжує його офіційний заступник Ярослав Качинський, брат-близнюк Леха Качинського. Це - чистої води символізм! Це робиться для того, щоб надіслати сигнал західному світу: "Ми мали рацію. Ви не хотіли слухати нас. Сьогодні ми єдиним фронтом стоїмо на боці України".
Політику та стиль правління Ярослава Качинського та його соратників можна критикувати. Але цього дня 15 березня 2022 року він та його колеги опинилися у потрібний час у потрібному місці. І вони, як ніхто інший, уособили цінності, що є беззаперечними для всього Заходу: право на свободу, самовизначення, територіальну цілісність. Вони проявили сміливість і підбадьорили мужністю. Українці ніколи цього не забудуть.
Читайте також: Коментар: Україна зруйнувала міф про силу Путіна
А де ж решта?
Однак тут напрошується запитання: хіба у вільному світі знайшлося тільки четверо лідерів, готових вийти зі своїх індивідуальних зон комфорту і попри ризик засвідчити західні цінності? Де ж тоді французьке головування у Раді ЄС, де очільники Європейської Ради та Європейської Комісії?
Або де зараз політики Німеччини, яка десятиліттями годувала російську військову машину своїми мільярдами в обмін на енергоресурси, і які тепер змушені відхрещуватися від звинувачень - до речі, цілком справедливих - що на їхніх руках кров українських жінок та дітей?
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.