Цього понеділка пішов уже третій місяць агресивної війни Росії проти України. Навіть російська пропаганда вже майже не стверджує, що у військовому плані у сусідній країні все йде "за планом". Звісно, українці досягли значно більшого, ніж багато хто вважав за можливе навіть через деякий час після вторгнення росіян з півночі, сходу й півдня. Але питання про те, як довго українці зможуть витримувати натиск загарбників, стає дедалі актуальнішим з кожним днем. Безумовно, українським підрозділам бойового духу не позичати. Але для успішної оборони вони мають бути оснащені всім необхідним.
І саме тут конче необхідна підтримка західних країн, де не останню роль відіграє Німеччина. Щоправда, жестів і слів солідарності з Україною не бракувало. Проте треба діяти. І в політичному плані Україну потрібно підтримувати на всіх міжнародних форумах. Це включає візити важливих політиків до Києва. Американці зараз навіть направили в Україну свого держсекретаря та міністра оборони. Вони повинні надавати не тільки моральну підтримку країні, що протистоїть російській навалі.
Натомість поїздки західних політиків до Москви поки що безглузді. Володимир Путін ще більше захряс у своєму власному світі та вважає західних емісарів ворогами. Цікаво буде подивитися, чи зарахує російський президент до цієї категорії й генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй. Адже Антоніу Гутерріш хоче відвідати Москву і Київ.
Читайте також: Rheinmetall запросив у Берліна дозвіл на експорт 100 БМП Marder в Україну
Не варто очікувати див від цього візиту. Якщо Путін серйозно вірить у те, що поширюють деякі з його послідовників, що Росія зрештою воює проти цілого світу, то кожному зрозуміло, що можливість припинення війни стане реальністю лише тоді, коли при владі в Кремлі буде інший президент. Можливо, тільки тоді навіть останнім наївним людям на Заході доведеться нарешті відмовитись від ілюзії, що Путіна цікавить "тільки" Україна.
Без права перевидання. © Frankfurter Allgemeine Zeitung GmbH, Франкфурт-на-Майні.
Сайт газети Frankfurter Allgemeine Zeitung
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.