Джеймс Бонд і Ко: шпигунство як мистецтво

"Бонд. Джеймс Бонд". Мабуть, немає в світі людини, яка б не бачила і не чула цього красунчика, бездоганно убраного британського агента, який за дорученням Її величності безпроблемно викриває і знешкоджує контрагентів ворожих спецслужб.

Саме таким і уявляють собі люди справжнього шпигуна. Ян Флемінг - винахідник Бонда - знав, яким створити свого героя: журналіст та письменник сам "працював" шпигуном для британського міністерства закордонних справ. Таким чином він поповнив довжелезний список шпигунів, оскільки ця професія є другою з найдавніших у світі.

"Армія без шпигунів як людина без очей і вух"

Потреба самодержців світу вистежувати своїх ворогів на своїх територіях та за кордоном, не є пристрастю сучасників, пояснює історик Вольфґанґ Кріґер  (Wolfgang Krieger) у розмові з виданням Focus. Уже єгипетські фараони відправляли таємних агентів, щоб ті стежили за противниками, а давні греки та римляни вигадали, як передавати таємні повідомлення - від татуювань на голові раба до олов'яних медальйонів, які вшивались у шкіряні сандалі чи видавались за сережки.

Слово "шпигунство", до речі, походить від латинського spicere - дивитись, стежити. У Китаї на початку 6 століття дуже влучно про шпигунів сказав генерал та стратег Сунь Цзи у творі "Мистецтво війни": "Армія без шпигунів як людина без очей і вух".

Від шпигунів до офіційної секретної служби

Античні розвідки були таким ж хитрими і підступними, як пізніше CIA чи КДБ. Однак до 15 століття шпигунство не вважалось професією, як-от солдат чи торговець.

Але лише англійська королева Єлизавета І (1533-1603) заснувала першу офіційну таємну службу. Багато технічних шпигунських винаходів, перш ніж їх використовувати, спочатку перевірялися на придатність: зашифровані коди, дешифрувальні машини, отрута в обручці чи смертельна зброя у звичайнісінькій ручці - дуже "корисні" речі у цій сфері діяльності.

Читайте також: Це не фантастика: шпигунство за допомогою LED-ламп

We Never Sleep - ми ніколи не спимо

Тепер шпигунській діяльності вирішили присвяти в Німеччині виставку, щоправда йдеться про мистецьку інтерпретацію цієї діяльності. Експозиція, з якою можна познайомитись, завітавши до галереї Schirn у Франкфурті-на-Майні, носить назву "We Never Sleep" ("Ми ніколи не спимо"). Таку назву організатори виставки запозичили в першого приватного детективного агентства Пінкертон, заснованого у 1850 році в США. Це агентство прославилось зривом замаху на президента Авраама Лінкольна у 1861 році. На експозиції виставлені твори сучасних митців, які в своїх творах порушують такі теми, як спостереження, загрози, маскування, криптографія, маніпуляції, параноя та зрада, - тобто занурені у світ шпигунства.

"Хто не мріяв стати шпигуном? - запитує кураторка виставки Крістіна Рікуперо (Cristina Ricupero). - Захоплення шпигунством не знає ні віку, ні сезону, і майже ніхто не залишився осторонь зачарування його культурною привабливістю". Згадайте тільки екзотичну танцівницю Мату Харі, яка була подвійною агенткою та за допомогою звабливого мистецтва виманювала зі своїх коханців таємниці. Чи відому джазову співачку та танцівницю Жозефіну Бейкер, яка під час Другої світової війни була завербована французькою розвідкою, а потім нагороджена генералом Шарлем де Голем. Або, продовжує Рікуперо, голлівудську діву та винахідницю Геді Ламарр, яка під час Другої світової винайшла для союзників систему, що дозволяла дистанційно керувати торпедами і не могла бути розпізнана противником.

Широкий загал завжди був захоплений цим невідомим світом. Паралельно до суворої реальності поп-культура сприяла виникненню гламурного уявлення про життя агентів, додає кураторка виставки. Приклад - образ Джеймса Бонда. Або, цитуючи реального шпигуна Гая Берджесса: "Давайте випустимо кота з мішка: шпигунство - це як афродизіак". "Тож не дивно, що світ шпигунів та таємних агентів є справжньою золотою копальнею для митців, - каже Рікуперо. - Темна сторона людської природи з давніх давен приваблює багатьох з них".