Інавгурація без попередника: в історії США це вже було

"Інавгурація в традиційному розумінні - це мирна церемонія передачі влади", - пояснює німецький експерт з історії США з Ерфуртського університету Юрґен Марчукат (Jürgen Martschukat). Протягом понад двох століть існування традиції в церемонії змінилося майже все, крім слів самої клятви.

Особлива інавгурація Джо Байдена

Одним із символів мирної передачі президентської влади з часів першого президента США Джорджа Вашингтона, інавгурація якого відбулася 30 квітня 1789 року, і досі є присутність обох президентів: нового, який обіймає посаду, і попереднього, який передає свої повноваження. Участь президента, який іде, в урочистій церемонії інавгурації вважається важливим сигналом примирення, особливо після передвиборної кампанії, але далеко не обов'язковим: новий президент може скласти присягу й за відсутності попередника. Чинний президент США Дональд Трамп уже неодноразово заявляв, що не має наміру бути присутнім на церемонії вступу на посаду Джо Байдена. Таким чином Трамп, звісно, перерве тривалу традицію, але станеться це не вперше. Інавгурація 46-го президента США і без того буде особливою. Через пандемію і побоювання нових безладів церемонія, як і багато заходів останнім часом, переважно відбудеться в режимі онлайн.

Інавгурація без попередника

Але повернімося до історії. Томас Джефферсон склав присягу 4 березня 1801 року. Джон Адамс, який програв на виборах і мав складні стосунки з новим президентом, на церемонію інавгурації не прийшов. Утім, на інавгурації третього президента США Томаса Джефферсона вперше прозвучала музика у виконанні оркестру Корпусу морської піхоти США - традиційно він грає донині.

Обстановка, в якій відбудеться інавгурація Джо Байдена, нагадує німецькому історику інавгурацію 18-го президента США Улісса Гранта. Він склав присягу, змінивши Ендрю Джонсона, у 1869 році. Ще до інавгурації Грант дав зрозуміти, що не бажає їхати в одному екіпажі з Джонсоном. Президент Джонсон, який ішов з посади, не був присутній на інавгурації. Зараз, як і тоді, це було показником розколу.

Інавгурація за відсутності президента, який складає свої повноваження, відбувалася не лише через конфлікти під час передвиборної кампанії. Так, 22 листопада 1963 року Ліндон Джонсон склав присягу на борту президентського літака. Це була екстраординарна ситуація після вбивства президента Джона Кеннеді. Поруч із новим президентом стояла колишня перша леді Жаклін Кеннеді. На її костюмі від Chanel іще були краплі крові її загиблого чоловіка.

Інший випадок, коли президент не був присутній на інавгурації нового глави держави, стався 8 серпня 1974 року. Річард Ніксон оголосив про свій відхід на телебаченні і після своєї відставки через вотергейтський скандал не був присутній на інавгурації президента США Джеральда Форда.

Як зазначає історик Юрґен Марчукат в інтерв'ю DW, розкол усередині країни, несумісність президента, що йде, та нового господаря Білого дому особливо яскраво проявлялися починаючи з 1970-х років. Правління Трампа, на думку історика, - це результат тривалого і затяжного конфлікту між різними політичними силами, між переможцями та переможеними, між містом та селом. І ці конфлікти посилювались разом з глобалізацією. "Ми надто довго це ігнорували", - каже історик.

Конфлікт Півночі та Півдня - рана минулого

Президент США Авраам Лінкольн прославився тим, що поклав край громадянській війні між Північчю та Півднем, зумівши відвернути розкол країни, а також досягнув скасування рабства. 1865 року, одразу ж після завершення громадянської війни, він звернувся в своїй інавгураційній промові до американців та закликав їх "вилікувати рани" країни, що відновлюється після кривавої війни. Утім, до капітуляції Конфедеративних Штатів Америки Лінкольн не дожив: він був убитий за п'ять днів після завершення війни. Громадянська війна, якій він зумів покласти край, почалася через рабство. Однак расизм розколює країну й донині, вважає історик Марчукат. Расизм є головною причиною політичних протистоянь в Америці.

Зміни настали в 21-му столітті разом із Бараком Обамою, який утілив нові надії. Майже два мільйони людей захотіли стати свідками історичної події, коли 20 січня 2009 року вперше в історії Америки президентом став афроамериканець. Знову звучала музика оркестру Корпусу морської піхоти США, але американська співачка Арета Франклін, яка виступала на інавгурації трьох президентів, обрала для інавгурації Барака Обами американську патріотичну пісню "My Country, 'Tis of Thee".

"У цій пісні йдеться про свободу, про право прагнути бути щасливим, - нагадує німецький історик. - Ці обіцянки були дані всім людям, але цими правами був наділений далеко не кожен". Цей конфлікт триває усю історію Америки, і останніми роками ми спостерігали його кульмінацію, пояснює Юрґен Марчукат.

Чотири роки тому Дональд Трамп завершив свою інавгураційну промову словами: "Разом ми знову зробиму Америку сильною. Ми знову зробимо Америку багатою. Ми знову зробимо Америку гордою. Ми знову забезпечимо її безпеку. І так, ми знову зробимо Америку величною". Тепер естафету переймає Джо Байден, аби виконати ці обіцянки, йдучи своїм шляхом.