Greenpeace: чверть століття на захисті довкілля/ Глобалізація та потепління клімату

Моніка Ґрифан звертається через радіозв’язок до капітана: „Титан”, негайно розвертайтеся! Ваша фірма щодня зливає в Північне море 1200 тонн отруйних відходів. Ви несете відповідальність за те, що гине риба, а незабаром почнемо вмирати ми й наші діти. „Титан”, ви чуєте мене? Повертайте назад!” Капітан: „Скажи про це моєму роботодавцеві, ти, тупа корово! Геть з дороги!” Моніка: „Нас у воді тут троє. Купатися поки що ніхто не забороняв! Зупиняйте гвинти!”. Голос із судна:„Ви, божевільні! Вам що життя набридло? Негайно відпливайте!” Моніка Ґрифан, залишаючися на місці:„Ми не дамо вам вийти в море, так і знайте!” Ще якийсь час діалог триває, але зрештою танкеру довелося-таки повернутися в порт. Про перемогу відчайдушних тоді дізналася вся країна. Це була одна з перших гучних акцій ще невідомої нікому організації Greenpeace-Німеччина. Сьогодні її прибічниками є понад півмільйона громадян. Цього місяця об’єднання „зелених” бунтівників відзначило своє 25-річчя. „За цей час нам є що пригадати”, - каже один із засновників німецького Greenpeace Ґергард Вальмайер:

„Раніше на узбережжях спалювали невідфільтровані хімічні відходи. Завдяки протестам це було заборонено так само, як і зливання в море відпрацьованих кислот. Друге наше лабораторне судно „Білуга” впродовж багатьох років контролювало якість води в німецьких річках. Нинішня молодь дивується, коли чує, що на початку 80-х у Рейні ніхто не наважувався купатися, а їсти виловлену з нього „фенолову” рибу було небезпечно для життя. Багатьом запам’яталася картина, як під одним із рейнських мостів годинами висіли дев’ять прив’язаних мотузками ґринпісівців, а над ними на перилах - величезний плакат: „Пестициди фірми Bayer отруюють воду“. Подивіться, скільки тепер рибалок стоїть на березі річки!”

Міжнародну природоохоронну організацію Greenpeace International було засновано в Канадському місті Ванкувері 1970-го, тобто на десять років раніше. Новостворена Greenpeace-Німеччина одразу підключилася також до природоохоронних акцій у різних куточках планети. Ґергард Вальмайер:

„Одним із найбільших міжнародних успіхів є укладання договору щодо Антарктиди. 1998-го року територію цього континенту було оголошено вільною від комерційного використання зоною. Південний полюс планети перетворився на національний парк світового значення. Зокрема, в Антарктиді заборонено видобувати будь-які корисні копалини. Якби не цей міжнародний пакт, на землях, що через загальне потепління звільняються від льоду, вже давно б стояли бурові свердловини енергетичних концернів. Полярна екосистема Антарктиди унікальна, але її територія – нічийна. Хіба бізнес устояв би перед спокусою пошукати там нафту?... Ще одна наша перемога: майже 90 відсотків холодильників, що їх сьогодні продають у світі, не містять фреонів. А раніше ці „вбивці” озонового шару, були основним охолоджувальним газом усієї побутової та промислової техніки. Greenpeace ініціював розробку першого в світі „зеленого” холодильника, який працював без фреонів. Тепер ми так само боремося за „зелене” авто. Greenpeace-двигун, який споживає всього 3,3 літра пального, як прототип існує вже вісім років. Дуже прикро, що досі жодне з німецьких підприємств не погодилося налагодити його виробництво.”

Кошти на такі інженерні розробки, утім, як і на всі інші свої проекти, Greenpeace не отримує ані від федерального уряду, ані від Євросоюзу, ані від промисловості. „Особливо в Німеччині, де охорона довкілля стала ледь не головним громадським обов’язком, добровільних пожертв нам не бракує, - розповідає виконавча директорка Бриґіте Беренс. – 2004-го на рахунок організації надійшло майже 42 мільйони євро - більше, ніж у всіх попередніх роках.” Гроші природоохоронцям потрібні й для того, щоб сплачувати послуги адвокатів. Судові позови з підприємствами, які вимагають компенсацій за завдані фінансові та моральні збитки, є для Greenpeace-Німеччина буденною справою. Який власник захоче, щоб на плакатах з назвою його фірми стояло: „Усі говорять про клімат. Ми його руйнуємо!”. „Якщо чверть століття тому довкілля потерпало передусім від хімічних відходів, то тепер його треба рятувати від потепління”, - каже Ґергард Вальмайер:

„Найгостріша проблема сьогодні – це загроза зміни клімату. Greenpeace переконаний, що підвищення середньої атмосферної температури пов’язане з діяльністю людини й, зокрема, є наслідком глобалізації. Викиди парникових газів збільшуються катастрофічними темпами, а права на забруднення повітря поки що зобов’язані купувати лише власники теплових електростанцій та великих підприємств. І то тих, які розташовані на території Євросоюзу. Ми наполягаємо на тому, щоб екологічним податком обкладалася кожна тонна СО2. Незалежно від того, потрапляє вона в повітря Індії, Китаю чи США, спричинив її дорожній рух чи авіаперевезення. Відповіддю на глобалізацію повинна бути глобальна охорона довкілля. У цьому ми й бачимо завдання Greenpeace на наступні десятиліття.”

За матеріалами німецької преси