Що робити з колишньою Аркою дружби народів у Києві?
25 квітня 2024 р.
Скульптурна композиція в Києві на території Хрещатого парку вкотре стала предметом суперечок. Від самого початку Арка дружби народів, яку відкрили на початку 80-х років минулого століття з нагоди відзначення 60-річчя утворення СРСР та на честь "історичного возз'єднання України з Росією", викликала роздратування у киян, які глузливо прозвали її "Ярмом" чи "Дугою".
Після початку війни на сході України у 2014 році неодноразово звучали пропозиції знести Арку дружби народів, перебудувати її чи перейменувати. У 2018 році на арці українські художники та правозахисники відкрили інсталяцію "тріщина дружби", аби привернути увагу до проблем українських політв'язнів Кремля. Після повномасштабного російського вторгнення в Україну у 2022 році скульптурну частину монументу було демонтовано, а арку, рішенням Київської міськради, перейменовано на Арку Свободи українського народу.
Комісія УІНП рекомендує демонтувати Арку дружби народів
У середині квітня міністерство культури та інформаційної політики України своїм наказом визнало, що колишня Арка дружби народів у Києві більше не є пам'яткою, тож не підлягає занесенню до Державного реєстру нерухомих пам'яток України і може бути демонтована. Підставою для такого рішення став висновок експертної комісії Українського інституту національної пам'яті з питань визначення належності об'єктів до символіки російської імперської політики.
У своєму фаховому висновку комісія написала, що Арка дружби народів належить до символіки російської імперської політики, а втілений у монументі міф про "возз'єднання" двох "братніх" народів активно використовується російською пропагандою для обґрунтування "законності" путінських територіальних претензій. Комісія рекомендувала повністю демонтувати арку.
"Попри перейменування Київською міською радою в "Арку Свободи українського народу", монумент репрезентує виключно радянські ідеологеми та конотації, відтак становить загрозу національній безпеці України", - йдеться у висновку комісії Українського інституту національної пам'яті.
Арка дружби народів і європейські цінності
Однак з таким рішенням не погоджується київська влада. Директорка департаменту охорони культурної спадщини Київської міської держадміністрації Марина Соловйова заявила, що рішення про демонтаж арки є поспішним і що її знесення може бути небезпечним. За її словами, частини арки утворюють підпірну стіну, щоб запобігти зсуву. Через це демонтаж буде складним, дорогим і небезпечним, каже Соловйова.
Крім того, посадовиця вважає, що пам'ятка символізує толерантність українців "до всіх націй, до всіх віросповідань і до всіх спільнот". "До мене в департамент приходили люди, які казали, що арка розташована поруч з Європейською площею, тому мають бути європейські цінності, саме толерантність", - заявила Марина Соловйова в коментарі "Суспільному".
З думкою посадовиці, що не варто поспішати з демонтажем, погоджуються й київські архітектори-урбаністи. Але аргументи в них інші. Вони вважають, що долю монументу радянської доби варто вирішувати шляхом широко суспільного обговорення та консенсусу.
Архітекторка, заступниця голови архітектурної палати Національної спілки архітекторів України Анна Кирій переконана, що арку не потрібно демонтувати, оскільки об'єкт є яскравим прикладом культури модернізму Києва, який треба зберегти та переосмислити. "Я не думаю, що цей монумент спотворює всю київську панораму. Це приклад українського модернізму, що має свої унікальні риси і характеристики. Не потрібно її знищувати чи кудись переносити. Під час Євробачення ця арка була пофарбована у кольори веселки і символізувала підтримку ЛГБТ-спільнот і різних людей, які можуть бути різними, але почувають себе комфортно у кожному просторі. Можна подумати і надати цій арці нових сенсів", - зазначила Кирій в коментарі DW, зауваживши, що цьому має передувати суспільна дискусія.
Креативне переосмислення Арки дружби народів
Київська мистецтвознавиця Катерина Липа вважає, що декомунізацію варто проводити в Україні, але з тим, як декомунізують монументальні споруди Києва вона не погоджується. За її словами, Україна вже втратила докази тоталітарного минулого, коли скульптурну частину монументу Арки дружби народу було "варварськи демонтовано", бо під час демонтажу бронзової скульптурної групи у фігури, що символізувала росіянина, відвалилася голова і вся скульптура з бронзи незрозуміло куди зникла після демонтажу.
"Радянське мистецтво, звісно, треба зберігати, щоб пояснити, що з ним не так. Інакше ми формуємо заборонений плід, який всіх буде цікавити. Тобто ми робимо абсолютно протилежні речі потрібним. Варто було перенести всі ці монументальні пам'ятки в окремий парк тоталітаризму і вивчати це, аби не такого більше не повторилось", - каже Катерина Липа. Вона вважає, що місце, де зараз стоять арка потрібно перетворити у культурний простір, аби там можна було проводити мистецькі акції під відкритим небом.
Архітектор, співзасновник руху #SAVEKYIVMODERNISM Віктор Герасименко переконаний, що з монументальними комплексами радянської доби треба переосмислювати, працювати наново, як з арт-об'єктами, аби суспільство могло рефлексувати та виносити уроки з історії. "Все йде до того, що арку демонтують. Але демонтувати й знівелювати - це найпростіший шлях. Коли зносили пам'ятник біля арки, там лежала така бронзова голова одного з персонажів. І це вже готова скульптура. Це вже креативна історія і переосмислення", - сказав DW Герасименко.
Він переконаний, що перейменування об'єкту в Арку Свободи українського народу не прижилося у киян, оскільки до обговорення не були долучені митці, які б могли зробити з арки креативний мистецький арт-об'єкт. Герасименко вважає, що цього разу потрібне широке суспільне обговорення подальшої долі арки з залученням до реалізації проєкту переосмислення монументальної композиції креативних агентств та мистецтвознавців.