COVID-19: розгортання тимчасових госпіталів в Україні

Через стрімке зростання кількості хворих на COVID-19 та вичерпання вільних ліжко-місць у закладах охорони здоров'я, в Україні готуються до відкриття тимчасових госпіталів. Про те, якими вони мають бути і де їх найкраще розгортати, DW поговорила з експертом з питань охорони здоров'я, колишнім генеральним директором Центру громадського здоров'я МОЗ України Володимиром Курпітою. 

Deutsche Welle: Пане Курпіто, на Вашу думку, наскільки швидко Україна може розгорнути тимчасові мобільні госпіталі, про які каже міністр охорони здоров'я Максим Степанов? І чи є для цього ресурси?

Володимир Курпіта: Для того, щоб розгорнути такі госпіталі, потрібно зрозуміти, яку вони виконуватимуть функцію: чи це буде просто місце, де перебуватимуть люди, які не потребують терапії, чи там таки будуть встановлювати кисневі концентратори, обладнання, і як довго такі госпіталі планується експлуатувати. Тобто спочатку потрібна загальна стратегія і розуміння, навіщо ми це створюємо і як. Друге важливе питання - це питання врегулювання роботи таких мобільних госпіталів: має бути створене відповідне законодавче поле, підзаконні акти, аби врегулювати, хто саме створює такі госпіталі, де і як. Третій етап - це розрахунок ресурсів.

Чи почала українська влада цю роботу, адже від другої хвилі поширення коронавірусу застерігали давно? Чи підготувалися до неї в Україні? Вже хоча б щось зроблене?

Наскільки я знаю, МОЗ розробляло вимоги до мобільних лікарень ще навесні, але я так розумію, що їх навіть не затвердили, оскільки вони ніде не опубліковані. Інформації про те, чи розроблене повністю нормативне поле, немає.

Якщо постане гостра потреба відкривати такі госпіталі, то скільки на це може піти часу?

Усе залежить від цілей, які ставить перед собою влада. Можна відкривати тимчасові госпіталі, у яких просто ізолювати тих, хто не має можливості ізолюватися чи не хоче, то їх ізолюють примусово. Вони не потребуватимуть якоїсь особливої уваги, достатньо буде одного лікаря та рентгенолога з рентген-установкою. Увесь тягар ляже на медсестер. І тут починається етап планування ресурсів - цілодобова робота, сім днів на тиждень, скільки персоналу потрібно, скільки представників Нацполіції чи Нацгвардії залучити.

Також важливо прорахувати, як тестувати цих людей. Очевидно, що мобільні лабораторії там неможливо буде розгорнути, потрібно буде організувати доставку цих аналізів у відповідні заклади охорони здоров'я, організувати харчування цих тимчасових закладів, бо навряд чи родичів допускатимуть до ізольованих, подумати про постачання води й електроенергії.

Найкраща під це підходять великі виставкові центри. Думаю, що найскладніше в Україні з етапом планування і розрахунків та створення законодавчого поля. Він може тривати три-чотири тижні. А сам етап розгортання госпіталів, якщо будуть прийняті рішення і виділені ресурси, може бути завершений за чотири-п'ять днів.

Читайте також: Коронавірус може зберігатися до 28 днів на телефонах і банкнотах - дослідження

На чому, на Вашу думку, зараз доцільніше зосередити зусилля - на відкритті таких ізоляційних госпіталів чи на створенні додаткових палат інтенсивної терапії, адже нині надходять повідомлення про багато випадків зі складним перебігом хвороби, і бракує саме місць інтенсивної терапії, а не просто ліжок?

Малоймовірно, що це будуть мобільні місця для інтенсивної терапії. Для цього потрібен доступ кисню для кожного пацієнта, а зробити це у виставковому центрі неможливо. На кисневі мобільні концентратори зараз великий дефіцит, і забезпечити ними тимчасові госпіталі не реально. Тому, найімовірніше, в Україні буде на кшталт того, що у Великобританії розгортали на стадіоні -  це відкриття додаткових ліжко-місць на базі інфраструктури, що вже існує.

У нас госпіталізують тих, хто має підозри на ризики розвитку ускладнень. З точки зору управління потоками пацієнтів такі тимчасові госпіталі можуть працювати як певні сортувальні пункти, і через те, що більшість пацієнтів переносить вірус у легкій чи середній формі й не потребує спеціального догляду, їх доречно залишати у цих госпіталях. Лікарні тоді будуть вивільнитися, щоб туди госпіталізовувати пацієнтів з ускладненнями.

Або, наприклад, можна використовувати такі мобільні госпіталі як постлікування: гостру фазу пацієнт переносить у лікарні, а оскільки лікування триває два-три тижні, то після полегшення його переводити у цей тимчасовий госпіталь. Тут набуває великого значення розв'язання логістичних питань: хто і як перевозитиме пацієнтів, хто саме там працюватиме.

Читайте також: COVID-19: у бразильському Манаусі досягнуто колективного імунітету?

Уже зараз у лікарнях бракує медперсоналу. Кого можна додатково залучити на роботу ще у мобільні госпіталі?

Має бути проведена мобілізація медичних працівників. Туди на роботу мають бути залучені медпрацівники, які вже не працюють або працюють за іншим фахом. Це складне питання. І на нього влада має дати відповідь у першу чергу. Бо для Києва це може бути одна ситуація, для іншого міста інша.

А де саме є необхідність відкривати такі тимчасові госпіталі в першу чергу? У населених пунктах "червоної зони"?

Однозначно йдеться лише про великі міста, зокрема, мільйонники. Такі шпиталі немає сенсу розгортати у маленьких містечках і селах, бо ми фізично не знайдемо людей, які б там працювали. Йдеться лише про Київ, Харків, Одесу, Дніпро, Львів.

Пане Курпіто, дякую за розмову!