1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

«Арсенал» - берлінський Олімп шанувальників кіно

Володимир Медяний
9 січня 2009 р.

Подивитися амбітне кіно берлінці ходять до кінотеатру «Арсенал». Так його назвали, до речі, на честь однойменного фільму українського режисера Олександра Довженка.

https://p.dw.com/p/GRsw
Kino Berlin Das "Arsenal"
Фото: picture-alliance/dpa/G.Breloer

Берлінський Олімп шанувальників кіно... Ні, це не Театр на Потсдамській площі, де під час Міжнародного кінофестивалю розстеляють червоний килим для зірок екрану. Так знавці називають невеличкий кінотеатр «Арсенал». Він теж розташувався на Потсдамській площі, але в значно скромнішому оточенні - в підвалі Будинку кіно. Особливість кінотеатру - його програма: не голівудські блокбастери, а кінокласика з усього світу, прогресивне молоде кіно, ретроспективи видатних режисерів.

Виховна функція кіно

«Якщо хочете, то нас можна розглядати, як своєрідну освітню структуру. Ми прагнемо не тільки розважати, але й виховувати. Намагаємося сприяти дискусії про кіно. Для цього ми запрошуємо до нас також режисерів, сценаристів, критиків», - розповів один із засновників кінотеатру Ульріх Ґреґор. Поєднання минулого й сучасності, виховна роль кіно - принципи, за яким програма «Арсеналу» складалася від самого початку.

Вперше двері для публіки кінотеатр відкрив третього січня 1970-го року. А заснували його студенти, серед яких була й Еріка Ґреґор: «Спочатку в нас був Клуб друзів кіно. Хотіли показувати фільми, які раніше ніколи не демонструвалися в Німеччині. Ми прагнули створити щось на кшталт «Сінематік Франсез» у Парижі». Згодом клуб перебрався у власне приміщення з кінозалом у берлінському районі Шьонеберг. Це була стара будівля іншого кінотеатру, який закрився.

Кіно, як зброя

Тоді й виникло питання про назву для нового кінотеатру. Після тривалих міркувань його засновникам спало на думку: чому б не зупинитися на «Арсеналі». «Так називався відомий фільм Олександра Довженка. Ця стрічка була символом кінематографу 20-х років у Радянському Союзі, з нею пов’язували нову мову в кіно, революційні цілі», - пояснив Ульріх Ґреґор.

Перший сезон в “Арсеналі” розпочався звичайно ж з демонстрації стрічки «Арсенал». Еріка Ґреґор зауважила: «Для нас це було дуже важливо. В ті часи ми, студенти, були революційно налаштовані. Цей фільм ми розуміли, як зброю проти несправедливості, проти утисків». «Мабуть варто наголосити на подвійному значенні назви «Арсенал», - додав Ульріх Ґреґор. - З одного боку, це назва фільму класика кінематографу Олександра Довженка. З іншого боку, «Арсенал», - як арсенал зброї. Тоді був студентський рух, який прагнув використовувати кіно, як зброю, аби домогтися змін у суспільстві».

«Ми не обмежуємося 90 хвилинами»

Концепція берлінського Клубу друзів кіно мала успіх. Він навіть здобув державну фінансову підтримку. Про визнання ідеї засновників кінотеатру «Арсенал» свідчить і його переїзд у 2000-му році в новозбудований на Потсдамській площі Будинок кіно.

Варто згадати й незалежний Міжнародний форум молодого фільму, який щорічно проходить у кінотеатрі «Арсенал» і який є частиною Берлінале. «Це дуже важлива інституція інноваційного кіно. Як правило, на великих фестивалях демонструються тільки художні фільми. Ми від самого початку показуємо і документальні стрічки, й авангард. Ми не обмежуємося відомими 90 хвилинами. Ми показували фільми, які тривають дев’ять годин», - сказала Еріка Ґреґор.

По сусідству Музей кіно

Якщо й цього буде замало, тоді кіногурманам варто зазирнути ще й до Музею кіно. Його розташовано в цій самій суперсучасній будівлі на Потсдамській площі, в підвалі якої працює кінотеатар «Арсенал», що своєю назваю завдячує однойменному фільму Олександра Довженка.