Як змінився волонтерський рух за час війни

Голову благодійної організації "Соняшник миру в Україні" Ірину Малахову початок повномасштабної агресії РФ проти України застав в одному з сіл Бориспільського району поблизу Києва. В перші тижні бойових дій на підступах до столиці вона зі своїми подругами пекла хліб, яким годувала бійців тероборони на блокпостах, доправляла ліки мешканцям місцевої громади та організовувала завезення харчів. Згодом вона створила дочірню організацію в Україні американського фонду Sunflower of Peace, що постачає воїнам на передовій засоби тактичної медицини.

Читайте також: 1000 днів повномасштабної війни Росії проти України в цифрах (інфографіка)

Малахова пишається тим, що завдяки співпраці з американськими й латвійськими колегами її організації вдалося задовольнити потребу значної частини фронту в засобах тактичної медицини: турнікетах, оклюзивних пов'язках, гемостатиках, індивідуальних аптечках, рюкзаках бойових медиків і навіть медичних автобусах для евакуації поранених. "В нас є й спеціальні рюкзаки, що містять в собі хірургічні набори з інструментами та шовним матеріалом, щоби медик міг надати бійцям певний рівень хірургічної допомоги просто на лінії вогню. Всі ці рюкзаки складаються за стандартами НАТО", - зазначила в бесіді з DW громадська активістка.

Нечуваний сплеск волонтерського руху в перші місяці й роки війни зараз пішов на спад, вважає Малахова. За її спостереженнями, війна суттєво спустошила гаманці українців, і волонтери вже не можуть покладатися на масштабні збори коштів для закупівлі необхідної армії допомоги. "Виживають лише великі фонди й благодійні організації. Стихійним волонтерами доводиться згортати свою діяльність", - сказала Малахова.

Волонтери-одинаки ще існують

В перші тижні повномасштабного російського вторгнення київська художниця Світлана Богаченко за лічені години поновила контакти з колегами, з якими співпрацювала ще від 2014 року. Цього разу вона та її інші волонтери опікувалися забезпеченням численних блокпостів Києва джутовими мішками для зведення укріплень, організацією харчування бійців, які на них чергували, та забезпеченням авто паливом. Згодом вона зайнялася задоволенням запитів військових в найрізноманітніших засобах індивідуального захисту та екіпірування.

Читайте також: 1000 днів війни: акція солідарності з українцями в Берліні

Зараз Богаченко виїхала на тимчасове проживання до Швейцарії, але не полишила свою волонтерську діяльність. "В останні місці є багато запитів на маскувальні сітки, і я знайшла десятки груп, які займаються їхнім плетінням. Допомагаю їм з пошуком матеріалу та доправленням готових сіток на фронт. Ці сітки завжди потрібні, бо під час боїв там все горить", - розповіла Богаченко.

Вона переконана, що великі волонтерські фонди цілком спроможні задовольняти попит на дороговартісні бойові дрони, станції радіоелектронної боротьби та інші прилади оборонного характеру. Але вони неспроможні перекрити всі потреби військових. "Зараз є значний запит на одяг для поранених. В прифронтових стабілізаційних пунктах з них зрізають військову форму й після стабілізації їхнього стану доправляють до шпиталів взагалі без жодного одягу", - сказала художниця. За її словами, в Європі чимало людей, які також готові зробити свій внесок. Так, продавчиня магазину в німецькому місті Ліндау, почувши, що українці шукають одяг пораненим бійцям, одразу погодилася віддати їм цілу кіпу цивільного одягу без жодного виторгу для себе, каже Богаченко.

Волонтери потрібні і зі спроможною державою

Якщо уявити собі, що держава згодом стане спроможною цілком задовольнити всі потреби війська, волонтерам однаково залишиться багато роботи в тилу, переконана Богаченко. "В нас дуже багато знедолених дітей, ми би створювали заклади для реабілітації вояків, влаштовували культурні й митецькі проєкти про війну… Волонтер - це людина, яка небайдужа до свого народу", - стверджує Богаченко.

Читайте також: Втома та конкуренція: як змінилася культура донатів за час війни

Своєю чергою, Ірина Малахова впевнена, що якби волонтери прийшли до влади в Україні, вони б могли вирішити чимало тих проблем, що існують сьогодні. "Ті люди, ті волонтери, з якими працюємо, - це передусім бійці. Але не фронтові, а бійці в житті. Наші закордонні партнери довіряють нам, бо в нас немає корупції. Я готова будь-якої миті відзвітувати, де зараз перебуває кожен переданий мені медичний автомобіль і в якому він перебуває стані", - сказала Малахова.