9/11: Європа під прицілом спецслужб

Європу сколихнули не лише самі теракти, але й повідомлення про те, що сліди пілотів, які їх скоїли, вели до Гамбурга. Згодом терор у Мадриді 2004 року та Лондоні рік по тому перетворив і саму Європу на арену ісламського тероризму.

2004 року тодішній міністр закордонних справ Німеччини Йошка Фішер застеріг, що Європа є вразливою для терористів: «Ми повинні зробити все, аби по можливості запобігати теророві у міжнародному масштабі. Ми не повинні дозволити терористам поставити нас на коліна».

Скільки країн, стільки підходів

Питання внутрішньої безпеки у Євросоюзі є справою окремих держав, і це стало справжньою проблемою з огляду на загрози міжнародного тероризму. Як наслідок уряди країн-членів ЄС запровадили 2004 року посаду координатора з антитерористичних заходів. Першим її обійняв нідерландець Гійз де Вриз.

Свої завдання він описує так: «Дуже важливим є обмін інформацією. Поліція може здійснювати це через Європол, прокурори – через співпрацю юридичних органів у ЄС. Ми ухвалюємо закони проти фінансування тероризму. Адже терористам потрібні гроші, а ми маємо зробити так, щоб вони їх не отримали. Це також вимагає міжнародної співпраці».

Межа між політикою і особистою сферою громадян

Більшість європейців погодилася із суттєво посиленими заходами безпеки в аеропортах. Але коли США почали вимагати доступу до особистих даних європейських пасажирів, це викликало спротив. Зокрема не схвалював цього і тодішній комісар ЄС з питань юстиції Франко Фраттіні: «Ми погодимося на те, щоб дані передавалися установам третіх країн лише за умови, що вони володіють такими ж стандартами захисту приватної інформації, як і ми».

Теракти 11/9 позначилися не лише на великій політиці. Кожен клієнт банку, кожен користувач мобільного зв’язку чи інтернету повинен нині рахуватися з тим, що його дані можуть перехоплюватися тими чи іншими установами – цілком легально, в рамках жорсткішого законодавства у сфері безпеки.

Суперечливі заходи безпеки

Особливу критику правозахисників викликало те, що європейські секретні служби нібито складають списки підозрюваних у тероризмі. Не було відомо, ані за якими критеріями збиралася інформація щодо цих людей, ані хто саме потрапляв до цих списків.

Дік Марті, що досліджував цю справу на замовлення Ради Європи, чітко заявив: «Людина практично не має жодної можливості оборонятися проти появи в цьому списку. Ви не знаєте звинувачень, які висуваються проти вас, і не маєте жодної можливості домогтися того, щоб вас знову викреслили з цього списку».

Особливо багато критики на адресу заходів у рамках боротьби з тероризмом звучало за часів президентства Джорджа Буша. Але й тепер, зауважують правозахисники, нерідко стається так, що в ім’я безпеки влада потурає основоположні права людей, які вона мала б захищати.

Автори: Кристоф Газзельбах / Христина Ніколайчук

Редактор: Леся Юрченко