150 років світлофору: як він увійшов в наше життя

"Просто ще один винахід, щоб з його допомогою задушити нас, таксистів". Гадаєте, ця критика пролунала цього року щодо одного з численних нових мобільних додатків для аналогів таксі, котрі з'являються ледь не щомісяця? Помиляєтеся. Цим словам 150 років і стосувалися вони першого світлофора в світі.

Це також доказ того, що водії-таксисти, а в той час у цій ролі виступали кучери, вже тоді скептично оцінювали деякі нововведення та винаходи. Однак, якщо сьогодні вони обурюються через новинки на ринку мобільних додатків та компанії типу Uber, що стали їхніми конкурентами, переманюючи клієнтів, то 150 років тому кучери так само гірко нарікали на перший світлофор. До речі, наведений на початку вислів належав одному з лондонських візників, котрий заробляв собі на хліб перевезенням пасажирів вулицями столиці тодішньої Британської імперії.

З британським корінням

Призвідником виникнення світлофора стали британські парламентарі, котрим кров з носа потрібно було швидко та безпечно перейти вулицю біля будівлі парламенту. Тож цю проблему потрібно було якось вирішити. І ось 10 грудня 1868 року тодішній керівник Скотленд-Ярду встановив поблизу британського законодавчого органу перший у світі світлофор, винайдений, як припускають, англійським інженером Джоном Піком Найтом.

Той перший світлофор був чавунним, заввишки десь від шести до восьми метрів та працював на газі. Мав дві "руки", тобто так само як і поліцейський-регулювальник. Якщо ці "руки" опускалися, то можна було рухатися далі, якщо здіймалися вгору, то треба було зупинятися. Уночі для зручності пішоходів та учасників дорожнього руху застосовували газовий світильник з червоним та зеленим світлом.

Якщо не зважати на невдоволене буркотіння кучерів, можна було б подумати, що все було просто чудово. Та й справді, спочатку все було більш-менш добре, аж поки світлофор, простоявши лише три тижні, раптом не вибухну. Причиною інциденту став дефект у газопроводі.

Тож можливих відповідей на цю невдачу було багато. Можна було б спробувати покращити безпеку газопроводів. Так само не завадило б розробити світлофор, що не потребував би газу. Ще одним виходом стала б відмова від світлофора як такого. Саме так і вчинили в Лондоні. Після цього аж цілих 50 років британська столиця обходилася без світлофорів.

"Зелена хвиля"

Але йшов час і розпочалася моторизація, коли вулиці міст заполонили автомобілі. Кількість учасників дорожнього руху та його інтенсивність невблаганно зростали. Тож слід було якось діяти. В результаті 5 серпня 1914 року в місті Клівленд, що в американському штаті Огайо, встановили перший у світі світлофор, котрий працював на електриці. Через 10 років світлофори з'явилися й у Німеччині.

На німецькій землі перший такий світлофор установили в Берліні на Потсдамській площі, де на той час спостерігався найбільш інтенсивний вуличний рух на європейському континенті. Якщо порівнювати з сьогоднішніми світлофорами, то їхній попередник мав мало спільного з своїми нащадками з огляду на розміри та вагу, адже перший світлофор Німеччини був п'ятикутним та вісім метрів заввишки. Крім того, на ньому сидів поліцейський, котрий ним керував. 

Але й тоді не обійшлося без скептичних оцінок та критики. Хоч цього разу ця критика надходила не від таксистів чи кучерів, а від їхніх пасажирів. Ті побоювалися, що через постійні зупинки їхні поїздки стануть дорожчими. Попри це, а також деяке запізнення щодо появи світлофорів у Німеччині, їхнє подальше поширення вже було не спинити.

Вже невдовзі в Берліні з'явилася мережа світлових сигнальних пристроїв, котрою керували централізовано. Утім, ця технічна новинка породила велетенський хаос на дорогах німецької столиці, адже всі світлофори перемикалися одночасно. Лише згодом ситуація покращилася, коли запровадили нову систему перемикання світлофорів. Самі тоді зародилася так звана "зелена хвиля", а саме коли багато світлофорів одночасно запалюють зелене світло, а учасники руху можуть без перешкод рухатися далі на чималі відстані.

А що тепер?

Та після Другої світової війни на вулицях Німеччини дедалі частіше блимали світлофори. Однак проминув певний час, поки вони не стали повсюдними. Приміром, у деяких округах світлофорів не було аж до початку 1980-х років. Там їх просто ніхто не потребував. Але згодом, під тиском відповідних наглядових органів, місцева влада встановила світлофори й там. Причиною встановлення світлофорів чиновники називали необхідність зважати на тих, хто прагнув отримати водійське посвідчення.

Так само в 1980-тих роках у Німеччині з'явилися індукційні петлі, котрі уможливили пристосування світлофорів до потреб учасників руху. Світлофори буквально заполонили Німеччину.

Однак згодом німці стали активніше переймати досвід сусідів, де дедалі частіше застосовували кільцеві транспортні розв'язки. Останні виявилися напрочуд ефективними, адже вони часто знижують інтенсивність руху та кількість дорожньо-транспортних пригод. Як наслідок у 1990-х через активну розбудову кільцевих транспортних розв'язок темпи "світлофоризації" Німеччини дещо зменшилися. Там, де бракує місця й багато пішоходів, світлофор залишається питанням вибору.

На додачу, світлофори - це можливість самовиражатися містам та громадам. У Німеччині в окремих місцях можна побачити світлофори, які не мають стандартних червоного, жовтого та зеленого світла для водіїв, а також червоного й зеленого чоловічків для пішоходів. Приміром, у місті Бонн, де народився Людвіг ван Бетховен, у окремих місцях побачиш на світлофорі його зображення.

Натомість у місті Трір світлофори прикрашає Карл Маркс, у Франкфурті-на-Майні світло світлофора подекуди висвічує одностатеві пари, у місті Фрідберг зі світлофорів висвічується Елвіс Преслі, а в Дуісбурзі - шахтарі з ліхтарями. Це - згадка про закриття останніх вугільних шахт у цьому місті. Є й інші образи, котрими прикрашені німецькі світлофори.

Тож у ФРН світлофори - не лише місце, де водії й пішоходи нерідко проклинають все на світі, а й нагадування. Адже, за даними статистики, кожен німець у підсумку проводить за своє життя загалом близько двох тижнів, чекаючи, поки той клятий світлофор запалить нарешті зелене око.