Забутий злочин
7 грудня 2012 р.
Одеса мала б асоціюватися у румунів з однією із найтемніших сторінок в історії їхньої країни. Натомість їм відомо лише те, що це припортове місто на узбережжі Чорного моря, переконаний режисер Флорін Іепан. "Якщо ця назва залишиться в свідомості людей, я повірю, що виконав свою місію",- каже митець.
Під час другої світової війни Одеса стала місцем жахливого злочину румунської армії: 22 жовтня 1941 року тут було жорстоко вбито майже п’ять тисяч євреїв. Наступного дня ще близько 19 тисяч людей заточили у складському приміщенні поблизу міста та спалили заживо. Тих, що намагалися втекти, "доганяли" гранати і смертельні кулі. "Одеська різанина" стала помстою за замах радянських партизанів на командний пункт румунських окупантів. Фашистський диктатор Румунії Іон Антонеску особисто віддав цей наказ.
Еліта уникає розмов про Голокост
"Одеса" - так називається документальний фільм режисера Флоріна Іепана. Він присвячений різні 1941-го. Режисер із західнорумунського міста Тімішоара сам виступає дійовою особою фільму, він виступає із провокативними промовами у присутності представників місцевої еліти або громадськості. Здебільшого ці виступи присвячені антиєврейським злочинам румунської армії під час Другої світової війни. Реакція оточення також записується на камеру. Він звертається до політиків на публіці, вривається у домівки інтелігенції, змушує відповідати на "незручні" запитання щодо Одеської різні. Він не оминає цієї теми і у радіо- та телеефірі.
Фрагментарні записи стали основою для півторагодинного фільму. Спочатку Іепан планує демонструвати стрічку на різноманітних фестивалях та відкритих заходах у Румунії. Реакцію публіки на кінофільм він знову запише. З отриманого матеріалу режисер скомпонує ще один фільм. А для іноземної аудиторії буде створена скорочена версія, яка з'явиться орієнтовно через рік. Її транслюватиме німецький канал MDR. Проект фінансують телекомпанія та організація Hessische Filmförderung.
З кадрів кінофільму видно, наскільки неохоче румунська еліта говорить про масову різню в Одесі і про голокост євреїв у цілому. Найболючіший момент фільму – розмова з 87-річним Михайлом Заславським. Він єдиний, хто вижив під час трагедії. Режисер Іепан дізнався про очевидця у процесі свого розслідування. З підтримкою фонду Friedrich-Ebert-Stiftung йому вдалося запросити героя до Бухареста. 23 жовтня 1941 року молодий Заславський втік зі складу, де євреїв тримали в полоні. Тоді йому було усього 16. Трагедія забрала в юнака батьків, трьох сестер і брата. Після війни він залишився в Одесі і 35 років пропрацював на одному із тамтешніх металообробних заводів.
Про трагедію – анічичирк, військовому злочинцю - пошана
Торік, з нагоди 70-их роковин "Одеської різні", Заславський уперше приїхав до Румунії. Він був сповнений сподівань, що йому нарешті вдасться озвучити свою історію. Однак звідусіль його зустріла байдужість. Іепан знову записує ці реакції. Кадри показують, наприклад, як екс-президент Румунії Еміль Константінеску відмовляється подати руку Заславському. Раніше політик "піарився" тим, що він начебто перший румунський глава держави, який публічно вибачився перед євреями за злочини, скоєні щодо них. Телекомпанії відмовляються від ефірів за участі Заславського. До його прес-конференції дійшли одиниці.
Свого часу режисер Іепан випадково натрапив на інформацію, яка наштовхнула його на ідею створити власну документальну стрічку. Колись йому доручили зняти фільм про диктатора Антонеску. Під час вивчення його біографії Іепану на очі вперше потрапили матеріали про злочини фашистського диктатора, зокрема, про Одеську різню. Так він дізнався, що Румунія, поруч з Німеччиною, була єдиною країною, у якій масово знищували євреїв. На сумлінні тодішніх румунських управлінців – 300 000 єврейських душ. За цей злочин Антонеску було розстріляно у 1946-му за вироком румунського "Народного трибуналу".
Доки президент Румунії не приїде до Одеси...
Режисер відмовився працювати над звичайним документальним кіно, адже розумів, що у такий спосіб він навряд чи "достукається" до сердець індиферентної публіки. Його твір опинився би "десь в нічному ефірі", переконаний Іепан.
Утім, від початку роботи минає третій рік. Розбудити інтерес до теми так і не вдалося. Іепан досі налаштований рішуче. "Я хочу розповідати історію Михайла Заславського доти, доки глава Румунії не приїде в Одесу і не потисне йому руку від імені нашого народу, щоб попросити пробачення". Сам Заславський сподівається дожити до цього моменту. "Коли я був там (у Бухаресті – ред.), мені розповіли, що один румунський президент вже вибачився за злочини перед єврейським народом. Це прозвучало якось мимохідь. Мені було дуже боляче".