Німецький експерт: очікування від Східного партнерства були завищені
24 травня 2010 р.
Deutsche Welle: Пане Охманн, у понеділок у польському Сопоті зустрічаються представники ЄС із міністрами закордонних справ шести пострадянських країн – України, Білорусі, Молдови, Грузії, Вірменії та Азербайджану. Привід – запровадження рік тому програми Східного партнерства між ЄС і цими країнами. Які ваші підсумки першого року?
К. Охманн: Підсумки неоднозначні. З одного боку, нарешті Єврокомісія вжила певних заходів – були виділені гроші, в тому числі на Форум громадянського суспільства. Брюссель чітко сказав, що прагне реалізації Східного партнерства. З іншого боку, в Україні сталася демократична, але неочікувана для багатьох оглядачів подія – був обраний президент, який очевидно віддає перевагу економічному і політичному наближенню до Росії. У Білорусі відбулися сфальшовані комунальні вибори, які показали силу режиму. Із сусідніх з ЄС країн лише Молдова «високо тримає європейський прапор». Про кавказькі країни можна не говорити – там у політиків немає ні часу, ні великого бажання наближатися до ЄС.
Чи можна тоді говорити про те, що Східне партнерство не досягло своє мети – наближення республік колишнього СРСР до Євросоюзу?
Ні, я б так не сказав. Я думаю, що треба змінити стратегію. Тут ідеться про те, щоб суспільства цих країн рухалися європейським шляхом. Це не може бути членство в ЄС у безпосередній перспективі. Ідеться про трансформацію суспільства в багатьох сферах, у тому числі в правовому сенсі. На мою думку, Форум громадянського суспільства – головний інструмент Східного партнерства, який треба застосовувати і розвивати. Одним із заходів має стати чітка та прозора візова політика Європейського союзу. Не в інтересах ЄС блокувати чи обмежувати в’їзд громадян із сусідніх країн. Також не йдеться про те, щоб за два-три роки скасувати візовий режим. Громадяни країн ЄС цього не хочуть, вони і так критично налаштовані до ЄС. Але студенти, бізнесмени та інші категорії громадян, які регулярно подорожують до ЄС, мають отримати візи за чіткими критеріями. Зараз Єврокомісія над цим працює.
Але для українців головне – коли вони зможуть їздити до Німеччини без віз?
Це поступовий процес. Спочатку потрібні чіткі умови видачі віз студентам і бізнесменам. Якщо все буде нормально, можна думати про полегшення візового режиму для інших категорій. Я давно стежу за візовою тематикою. Сьогодні європейські противники безвізового режиму з Україною використовують ті ж самі аргументи, які 10 років тому використовували проти поляків, чехів та інших. Чим краще розвивається економіка в цих країнах, чим менше проблем з нелегальними мігрантами, тим швидше буде скасовано візовий режим. Зараз у ЄС великі проблеми з румунами і болгарами. На півдні Німеччині зараз поселилися сотні циган із цих країн. Це негативний приклад. Люди думають, якщо скасувати візи, то приїдуть сотні тисяч українців, які подадуть прохання про політичний притулок. Про те, що це нереально, знають лише експерти. Євросоюзу потрібен час. Лише недавно був скасований візовий режим для Сербії та Македонії…
…коли українці про це чують, вони запитують – чим серби кращі за нас?
Ці країни менші за розмірами. Проблема в цьому. Крім того, чимало німців свого часу були у відпустці в Югославії, вони знають цей регіон. Тому в них психологічний спротив не такий. З іншого боку, чим більше людей відвідуватимуть Україну чи кавказькі країни, тим менший буде спротив.
Росія не є членом Східного партнерства, хоча, як кажуть у Брюсселі, «двері залишаються відчиненими». Чи є сенс намагатися залучати Росію?
Звичайно, «двері» Східного партнерства мають бути відчиненими для Росії. Але на мою думку, Росія занадто велика. Вона б відсунула на другий план інші країни. Росія завжди хотіла відігравати особливу роль у відносинах з ЄС. Та й країни Східного партнерства не дуже хотіли, щоб там була і Росія.
Програма Східного партнерства розрахована до 2013 року. Які на вашу думку головні завдання попереду?
Як я уже сказав, це – розбудова громадянського суспільства. Загалом були завеликі очікування від Східного партнерства. Через один рік неможливо очікувати якогось прориву. Я думаю, зараз можна сказати – це хороший початок, і в інтересах усіх сторін, щоб процес наближення тривав.
Розмовляв Роман Гончаренко
Редактор: Євген Тейзе