Країни Балтії переглядають медіа-політику

Нині не відчуваєш помітного страху. Мешканці Риги - столиці Латвії - радіють першій по-літньому теплій погоді. "Я більше не боюся російського вторгнення, але на душі все одно неспокійно", - каже студентка Сігне Ірбе. А після анексії Криму відчуття страху просто приголомшувало.

Паралелі між країнами Балтії та Україною цілком очевидні: так само, як і в Україні, тут живуть багато людей з російським корінням, які почасти з ностальгійним щемом у серці звеличують епоху радянського комунізму. До цього додалися й постійні "уколи шпилькою" з початку української кризи: російські військові літаки знай залітають у повітряний простір Естонії, Латвії та Литви. А ще, на всіх російських телеканалах, які транслюють і тут, реве пропаганда проти українського уряду, НАТО та й усього "гнилого Заходу".

Медіа-війна з Росією

Представники дипломатичних кіл Латвії вже відверто заявляють про медіа-війну. Російські програми негативно впливають на суспільство, застерігають вони. Серед російськомовного населення це породжує палкі дебати, сіє страх та невизначеність. Якщо на російському телебаченні згадується Латвія, то переважно в негативному світлі.

Є загроза виникнення під впливом ЗМІ паралельного суспільства, адже в самій Латвії майже 35 відсотків населення - російськомовні, в Естонії ця частка становить 27 відсотків, а у Литві - 6 відсотків. Ці три країни воліють протиставити засиллю російської пропаганди власні російськомовні телеканали. Утім, тут наголос робитиметься не на огульній пропаганді, а на програмах у стилі суспільно-правових ЗМІ. Йдеться про об’єктивну інформацію та розважальні програми російською мовою. ЄС та медіакомпанія DW мають намір допомогти в цьому. Докладні переговори про деталі такої співпраці мають відбутися у травні поточного року.

Телепрограми для самовизначення

Найближче до цього підійшла Естонія. Шеф-редактором російськомовного телеканалу суспільно-правового ЗМІ ERR обрали Дарью Саар. З 28 вересня канал має розпочати цілодобову трансляцію. Молода енергійна жінка родом з Казахстану. За її плечима досвід танцівниці та підприємниці. "Мені до душі завдання-виклики", - каже вона. Тож її принаджує згаданий телевізійний проект, в якому доведеться працювати з 20 колегами по редакції. "Для нас не головне, протидіяти пропаганді Путіна. Ми з цим навряд чи впораємось", - визнає вона. За її словами, метою є закріплення самоідентичності та краща інтеграція російськомовних громадян. А душевний стан цих людей Саар дуже добре розуміє, бо й у самої російська мова - рідна.

У Нарві, на сході Естонії, що розташована практично біля російського кордону, понад 90 відсотків усіх мешканців розмовляють російською. Удалині від столиці Таллінна вони почуваються забутими і дивляться російське телебачення. "Ми хочемо достукатися саме до таких людей", - пояснює Саар. Плани зі створення російськомовного телебачення вже давно виношувались. Але втіленню завжди заважали брак грошей чи, радше, політичної волі. А зараз Естонія знову відкриває для себе свою російськомовну меншість.

Безпека під парасолькою НАТО

Лише година їзди віддаляє від Таллінна єдиний військовий аеродром Естонії: Емарі. Старший лейтенант Юлар Логмус з гордістю демонструє об’єкт: сяючі ангари, сучасний диспетчерський пункт, їдальню та навіть власний готель. "Звідси ми стежимо за безпекою повітряного простору над країнами Балтії", - пояснює він. У цьому допомагає НАТО: Саме нещодавно британська ескадрилья перебрала у іспанців чергування у цьому районі, а з вересня мають прибути німці. Так само не без допомоги НАТО з Литви теж ведеться стеження за повітряним простором Балтії. Адже три балтійські країни не мають власних боєздатних ВПС.

"Те, що Росія чинить в Україні, - це очевидний акт агресії", - каже президент Естонії Тоомас Гендрік Ільвес у розмові з журналістами. Утім, його країна почувається в безпеці, бо перебуває під парасолькою НАТО. "Якщо росіяни справді захочуть напасти, то вони знатимуть, що тут ідеться не лише про невеличку Естонію". Ільвес має на увазі інші 27 країн-членів НАТО, які зобов’язалися допомагати одне одному. Але естонський президент вважає малоймовірним, що до цього дійде.

Зростання оборонних бюджетів

Попри це, згадані країни озброюються. Згідно з даними Стокгольмського інституту дослідження миру SIPRI, Естонія планує витрачати на 7,3 відсотка більше на оборону, Латвія на 15 відсотків. А Литва, де знову ввели обов’язковий призов до армії, збільшить свої оборонні видатки аж на половину. Але в абсолютних цифрах це становитиме загалом не більше двох мільярдів євро, тобто, максимум 2 відсотки ВВП. А особовий склад професійних військових трьох країн налічує разом лише 15 тисяч осіб.

Дедалі частіше на допомогу приходять інші країни-члени НАТО, як це відбувається в Емарі. Ще ніколи досі країни Балтії не проводили військових маневрів за участю контингенту військових, що значно перевищує 10 тисяч. НАТО саме розбудовує сили швидкого реагування. Зброю не лише обіцяють, а й постачають. Завдяки кризі в Україні східний кордон НАТО одразу став відчутним. Американці навіть дали назву таким своїм діям: Persistent Presence - тривала присутність. А все завдяки Путіну.