Власне, жодної потреби у цій процедурі не було. Тому що як може уряд форсувати вихід з ЄС, не запитавши думки народних обранців? Це недемократично - лише автократи на кшталт Путіна або Ердогана дозволяли собі таке. Тереза Мей зробила погану послугу своїй легітимності, спробувавши протягнути Brexit повз політичний супротив.
Прогалини у розуміння демократії
Дискусія довкола рішення Верховного суду виявила прикрі прогалини у розумінні британцями демократії. Це стосується у першу чергу борців за Brexit. Вони не цураються будь-яких методів, аби змішати із брудом опонентів. Нехтуючи основами демократії, британські консерватори вже давно обрали шлях "трампізації".
Дійшло до того, що міністерка юстиції не стала на захист високих суддів, коли оскаженіла права преса обізвала їх "ворогами народу". Схоже, Brexit став самоціллю, яка виправдовує абсолютно все.
Нестерпне цькування позивачки
При цьому особливо мерзенним є те, як велика кількість прибічників Brexit та їхніх тролів поводяться із позивачкою Джиною Міллер. Вона зробила послугу країні, спробувавши повернути парламенту право голосу в цьому питанні. І тепер платить високу ціну за це: члени її родини почали отримувати погрози, їх обливають брудом. Джину Міллер не просто атакують за її політичну ініціативу, на адресу жінки лунають найогидніші сексистські та расистські образи. Тереза Мей та члени її Brexit-кабінету могли би втрутитися і роз'яснити, що політичні конфлікти повинні відбуватися у цивільних формах, а не шляхом погроз убивства. Та цього не сталося!
Лідерам фракції за вихід із ЄС - Борису Джонсону, Девіду Девісу та Ліаму Фоксу - очевидно, ідеться лише про одне - змусити замовчати опозицію. Хоча досі неясно, який же усе-таки механізм матиме Brexit. Багато експертів ставлять під сумнів користь цього процесу для Великобританії. Але поборники виходу з Євросоюзу втілюють його із ледь не релігійним фанатизмом.
Момент істини для парламенту
Для ЄС вирок у Лондоні ситуації не змінює. У Європі чекають, доки Тереза Мей здобуде схвалення депутатів і запустить механізм "розлучення" за статтею 50 Лісабонської угоди. Проте тут настає момент істини для британського парламенту - представники народу повинні захистити в питанні Brexit інтереси британських громадян. Врахувати права робітників, споживачів та багато іншого. А разом з тим парламентарі мусять захистити демократичні традиції країни. Адже після референдуму про Brexit над цими традиціями нависла небезпека.