Журналістика в Технічному університеті в Дортмунді
18 травня 2009 р.Квадратну будівлю на Еміль-Фігге-Штрассе 50 важко назвати симпатичною. Швидше навпаки – коричневий і сірий бетон, типова для повоєнної ФРН архітектура. Тут, у Дортмундському університеті, який недавно отримав назву «технічний», готують майбутніх журналістів.
У кабінеті на четвертому поверсі сидить професор Ґюнтер Раґер, схожий на тата Карло з фільму про Буратіно: лисина й сиве волосся, що стирчить у різні боки. Раґер працює тут уже понад 20 років. Він пам’ятає, як були сумніви – чи можна взагалі викладати журналістику в університеті.
Відтоді ставлення змінилося. «Серед більшості журналістів і видавців сумнівів більше немає. У Німеччині зрозуміли те, що в міжнародній практиці давно відомо: журналістика - це фах, який можна і навіть треба вивчати. Тривалий час вважалося, що це чисте покликання», - каже Раґер.
«Модель сандвіча»
Про те, що часи змінилися і вища журналістська освіта приваблює багатьох, свідчить конкурс у дортмундському Інституті журналістики. На 52 місця щороку претендують понад 600 абітурієнтів. Шість років тому Анна Кун-Осіус була однією з них. Недавно вона склала «на відмінно» останні іспити й незабаром отримає диплом: «Я думаю, що це було дуже правильне рішення в тому плані, що я дуже рано почала займатися практичною журналістикою. Я не знаю, чи це було б можливим, якби я обрала якийсь інший фах».
Практика починається на другому курсі. Спочатку студенти працюють в одній з чотирьох учбових редакцій: університет має власні радіо, телебачення, газету й інтернет-портал. Після другого курсу передбачена річна пауза для стажування в «справжніх» ЗМІ. У Дортмунді це називають «моделлю сандвіча», коли стажування не в кінці навчання, а всередині.
Розподілення по газетах, теле- й радіостанціях бере на себе інститут. Потім – знову рік практики в університетських ЗМІ, але в іншій редакції. Хто на другому курсі працював на радіо, на третьому іде на телебачення. Інститут прагне, щоб за роки навчання студенти отримали досвід роботи в усіх видах мас-медіа. Тепер це називають модним словом «cross-media».
Кузня кадрів
Поєднання журналістської теорії з практикою – одна з особливостей Дортмунда. Окрім практичних журналістських навичок, теорія охоплює кілька дисциплін: економіку, соціологію, статистику, медіа-право, етику.
«У нас більш системна освіта, ніж та, яку можна отримати під час стажування. Студентам дають багато теорії і багато знань про редакційні процеси. Вони можуть фахово оцінювати наукові дослідження, знають, як ефективно організувати роботу в редакції. Все це кваліфікує їх для керівних посад», - каже професор Ґюнтер Раґер.
Забагато теорії?
Щоправда, теоретичне навантаження не всім до вподоби. «В програмі дуже багато дисциплін, в яких можна швидко заплутатися. Деякі лекції були дуже теоретичні, дуже наукові. Деякі речі мене мало цікавили, інші – я хотіла б вивчати більш глибоко», - каже випускниця Анна Кун-Осіус. «Сьогодні в мене є журналістська освіта, я багато знаю про журналістику і як нею займатися, я отримала хороші практичні навички, але деталі в галузі політології, історії, те, що потрібно в практиці, спеціалізація, цього мені бракує. І я тепер планую це наздогнати».
Роман Гончаренко
Редактор: Володимир Медяний