Білоруський підпільний театр: «остання барикада» молодих опозиціонерів

У цій будівлі складно упізнати театр. Проте, кілька десятків переважно молодих людей зібралися в одній з її кімнат, аби оцінити гру акторів-бунтарів. Від початку свого заснування 2005 року трупа «Вільного театру Білорусі» перебуває під пильним оком влади. Неодноразово її акторів та прихильників арештовували. Тож годі дивуватися, що багато відвідувачів цієї вистави тримають паспорти в руках на випадок раптової появи міліціонерів. Художній керівник «театру бунтарів» Микола Халезін пояснює, чому його дітище користується такою «популярністю» серед служителів Феміди.«Все просто, це ж театр. Коли проблема просочується з медіа на сцену, вона немовби потрапляє під лупу: усе стає набагато яснішим і це дає початок дискусії. Тим паче, наша цільова аудиторія охоплює активних блоґерів, журналістів, молодих людей. Це 90 відсотків наших глядачів - вік від 18 до 35 років», - каже керівник.

Для відвідувачів вистав Вільного театру ризик пов’язаний не лише з можливим арештом, але й певними санкціями, - продовжує Микола Халезін. «Вони тиснуть, особливо на молодих людей. Актори кинуті напризволяще, адже їх вигнали з державних театрів. Одного з акторів відрахували з університету, іншого – побили, двоє опинилися у в`язниці, та й усі ми зрештою були за ґратами не раз. Саме тому Вільний Театр точно репрезентує репресії у Білорусі», - розповідає він.

«Зона мовчання»

П`єса Володимира Щербаня «Зона мовчання» торкається політичного і соціального життя у Білорусі, зокрема йдеться про опонентів Олександра Лукашенка десятирічної давнини. У додаток на сцені з’являється статистика розлучень та абортів, впереміш із цифровим відображенням домашнього насильства. Цю додаткову інформацію на стіни театральних лаштунків транслює прожектор. Хоча білоруська влада незадоволена діяльністю театру, все ж заплющує очі, коли ті їдуть з гастролями за кордон. Адже у Нью-Йорку, Лондоні та інших столицях актори користуються популярністю, а їхніми прихильниками виступають колишній президент Чехії Вацлав Гавел та інші відомі люди. Водночас вдома членів трупи Халезіна вважають «нестабільними елементами»:

«Я сам був за ґратами 15 днів, і це було цілковитим знущанням. Камера – розмірами три на три метри. Паніка, адже не знаєш, як адаптуватися до цього. Душ, в який дозволяють піти раз на 10 днів, вода в якому холодна і бридка. Протягом останніх кількох років близько 10 тисяч людей пройшли через це. Для влади це, так званий, «кримінал» - молоді люди на кшталт тих, яких Ви бачите у публіці на виставах», - каже Халезін.

Післявиборчі арешти

Остання хвиля арештів, що прокотилася після виборів, не оминула і Вільного Театру. Дружину і директорку театру Халезіна Наталю Коляду заарештували у неділю, та незабаром випустили на волю. Міліція прийшла і за художнім керівником, але врешті-решт передумала кидати його до буцегарні. Менеджера театру Артема Желєзняка теж схопили посеред ночі і заарештували на 11 діб. Утім, це драма вже стала звичною у театрі бунтарів...

Автор: Геерт Грут Коеркамп, Євгенія Вятчанінова
Редактор: Дмитро Каневський