«Балерина за колючим дротом»: берлінський театр привіз у Київ виставу про українку

Документальний театр Берліна заснувала українка за походженням, а нині відома німецька режисерка Марина Шубарт. Вона їздить Україною, записує історії життя людей, які пережили другу світову війну, розробляє сценарії і ставить на сцені документальні вистави про цих людей.

Прем’єра постановки «Балерина за колючим дротом» відбулася сім років тому. За цей час вистава завоювала всі можливі театральні нагороди та відзнаки. Її подивилися в чотирнадцяти країнах Європи. «Балерина за колючим дротом» – реальна історія танцівниці Алли Ракитянської, яка й донині живе в Дніпропетровську. Під час Другої світової війни її вивезли з України на примусові роботи до Берліна. Там нацисти змушували її танцювати в пропагандистських цілях. Війна закінчилася, і дівчина повернулася додому, де її засудили до 25 років ув’язнення у сталінських таборах за зраду Батьківщини. Та навіть там жінка зустріла те, що не здатні стримати жоден колючий дріт і жодна диктатура світу, – кохання.

Месидж для наступного покоління

Режисерка Марина Шуберт каже, що після перегляду вистави має відбутися своєрідний катарсис: «Без людей, яких нині майже забули і в Німеччині, і в Україні, я маю на увазі жертв нацизму та сталінських репресій, не могло б бути цього театру. Таке важко режисерувати, оскільки це все пронизано емоціями і слізьми. Але ми знаємо, чому це робимо. Адже так ми можемо передати наступному поколінню, що таке жахіття може трапитися у будь-який момент».

У п’єсі задіяні німецькі актори. Вбрані у вишиванки, вони співають українською, а вже за мить перетворюються у мовчазних рабів тоталітарних режимів. Німецькою та англійською мовами головну роль виконує німецька акторка Момо Кольшмідт. Утім, в Україні текст вистави вирішили зробити автентичним і запросили на роль головної героїні українську актрису Ларису Руснак. «Я зовсім не сподівалася побачити, як я собі думала, від аматорського театру таку професійну й емоційну виставу на дуже високому рівні. Це важко навіть читати, а ще важче усвідомлювати, що пережили ці люди. Я вдячна за урок, який нам дають наші німецькі друзі», - поділилася своїми враженнями від співпраці з берлінським театром українська акторка Лариса Руснак.

У планах – Голодомор і Чорнобиль

Показували «Балерину за дротом» у Києві лише три дні. Подивитися її прийшло чимало колишніх жертв нацистського режиму, в’язнів фашистського гетто, колишніх остарбайтерів. По закінченню вистави актори запросили всіх їх на сцену і вклонилися. Люди плакали і дякували за підняту німецьким театром тему.

Режисер театру Марина Шубарт зауважила, що в українській історії є ще чимало трагічних сторінок, про які має знати увесь світ. Вона вже планує театральні гастролі в Україні наступного року. «Я б дуже мріяла показати тут виставу про Голодомор. Але для цього мені потрібні серйозні зв’язки, які допоможуть усе це профінансувати. Наступного року ми точно плануємо привезти сюди ще раз «Балерину за дротом», адже організації «Жертви нацизму» виповниться двадцять років. Також ми хотіли б показати щось на чорнобильську тематику, оскільки буде вже двадцять п’ять років, як сталася ця трагедія», - розповіла «Німецькій хвилі» Марина Шубарт. Вона звернулася до українських театрів та мистецьких студій з проханням до співпраці, якщо їм цікава така тематика.

Автор: Лілія Гришко

Редактор: Христина Ніколайчук